70 рокiв тому польські націоналісти розстрiляли 104 мешканців села Красний Сад, що на Волинi

"У той час Красний Сад межував iз селом Маруся, -- розповiдає газеті "Експрес" Олексiй Гайдук, перший заступник голови Горохiвської райдержадмiнiстрацiї. -- Це була колишня польська колонiя. Тим часом Красний Сад -- чепурненьке село з розкiшними, квiтучими садами, було поселенням українцiв. Нiщо не вiщувало бiди. А рано-вранцi 19 квiтня 1943 року, заручившись пiдтримкою гiтлерiвських окупантiв, загони Армiї Крайової та польських колонiстiв з Андрiївки та Марусi оточили Красний Сад. Це був Великоднiй понедiлок..."

Свiдки того жахiття згодом розкажуть, що карателi, оточивши село, щоб нiхто не втiк, пiднiмали з лiжка сонних людей, виводили з дому i вели до клунi, що стояла на одному з обiйсть. А вже там клали ниць i розстрiлювали з автоматiв. Не жалiли нi дiток, нi людей похилого вiку. Кажуть, що земля над убитими ще довго ворушилася, нiби не хотiла хоронити пiд собою цiлi родини -- вiд старенького дiдуся до немовляти. Зi 114 селян живими пiсля цього побоїща залишилося лише декiлька людей. А наступного дня усе їх майно i худобу вивезли в Угринiв.

"Врятувалося лише декiлька людей, -- зi сльозами на очах згадує очевидиця того страхiття Вiра Степанюк, яка тодi була ще малою. -- Однiєю з тих, кого тодi оминула смерть, була семирiчна дитина. Її разом з рiдними привели до клунi. Однак саме в цей час дiвчинка, яка була до нестями нажахана тим, що вiдбувалося навколо, вiд страху знепритомнiла. I як пiдкошена впала на землю. Її, непритомну, так i залишили лежати помiж убитих i поранених. Вбивцi, очевидно, подумали, що i вона загинула. Проте жодна куля не зачепила дiвчинку, а вночi вона, прийшовши до тями i тремтячи вiд жаху, вибралася з того мiсця i втекла. Наступного дня село пiдпалили, i воно дощенту згорiло. I сьогоднi, як згадую усе це, то сльози на очi навертаються. Стiльки нi в чому не винного люду вбили..."

Ще одну родину з Красного Саду врятував вказiвник iз назвою сусiднього села Михлин, бо стояв на територiї їх обiйстя. То карателi, вирiшивши, що мешканцi дому належать до села Михлин, помилували їх. "Щодо сiм'ї самої Вiри Степанюк, то цих людей врятувало те, що мама добре знала чеську мову, -- каже пан Гайдук. -- Тож коли у їхнiй двiр прийшло двоє карателiв, то тi мiж собою говорили цiєю мовою, i мама заговорила до них. Побачивши, що вона гарно знає чеську, вони вирiшили, що в цьому дворi мешкають чехи. I не стали гнати їх до клунi. Таким чином вони i врятувалися".

...Лише 19 квiтня минулого року на територiї кладовища села Красний Сад вiдкрили пам'ятник. На ньому викарбувано напис: "Вiчна пам'ять невинним жертвам польсько-українського мiжнацiонального конфлiкту, мученицькою смертю умерлих 19 квiтня 1943 року мешканцiв українського села Красний Сад, що тут квiтувало. Святий Боже! Ти знаєш їх поiменно, прости їх. Прости грiхи i винуватцям їхньої смертi. Даруй їм воскресiння i вiчне життя. Нащадки".

Згодом з'явився ще один пам'ятний знак -- бiля криницi, поблизу якої стояла та клуня, де розстрiлювали людей. Цими днями на кладовищi i бiля криницi знову було велелюдно. Люди пам'ятали, пам'ятають i пам'ятатимуть те жахiття, яке вiдбулося тут Великоднього понедiлка 70 рокiв тому...

Олеся МАКСИМЕЦЬ

Фото www.volynnews.com
 

ГОЛОВНІ НОВИНИ

15.12.2018
:
14.12.2018
показати більше