Катерина Григорівна Ганущак, так звали матір Герман, померла 3 червня у віці 77 років.
«3 грудня у неї стався інсульт. Її до столиці на лікування доньки возили, якусь операцію, кажуть люди, робили», - розповіла мешканка села Колодруби баба Ганя. «Її потім паралізувало. Руки й одна нога не рухались. А рівно за півроку померла, 3 червня».
Катерина Григорівна жила у будинку за 150 метрів від траси. Подвір'я огороджене височезним двометровим парканом із бляхи. У дворі росте трава, перед ґанком - виноград, поруч шнурки для чистого одягу, криниця. Одноповерховий продовгастий будинок обкладений шифером. До половини пофарбований у біле, пише Gazeta.ua.
Похорон був запланований на 14:00. У подвір'ї очікувало близько сотні людей. Біля воріт стоять вінки від регіонала Петра Писарчука, генерального прокурора України, президента України Віктора Януковича, обладміністрації.
Покійну відспівував православний священик Київського патріархату.
«Катерина вийшла заміж у 18 років. Народила двох близнюків — Володимира та Олега, - але вони обоє померли ще й року не мали, - розповіла селянка Єва Дяків. – Катерина тоді дуже бідно жила. Покупала дітей, а у хаті було холодно. Вони застудились і померли, бо вилікувати фельдшер не міг. За два роки народилась її старша донька – Ганна, яку мати все життя кликала Галею. Пізніше у Галі народились дві сестри – Любов та Люся».
О 15:45 труну виносять із церкви й грузять у «Мерседес». Близько півтора кілометра люди йдуть пішки до цвинтаря розбитою дорогою. Кілька людей співають релігійні пісні.
«Катерина усе життя працювала завклубом, - сказала Єва Василівна. – Вона любила співати, то її слабкість була. За молоду вона узагалі їздила селами й збирала пісні народні. Ми виступали у всіх сусідніх селах зі своїм гуртком самодіяльності й нам усі раділи. То все вона організовувала. Працювала, допоки мала сили й можливості».
Жінку ховали поруч із чоловіком. Для неї уже готова надгробна плита.
«Її чоловік Микола помер, коли їй було 36, - розповіла баба Єва. – Вона сама з трьома дочками лишилась. Більше заміж не йшла. А дочки не змогли приїхати на похорон, бо одна прилетіла на Кіпр тільки й не змогла купити білету на літак, щоб повернутись на похорон. А Ганя, кажуть, чи то в Америці чи то у Лондоні по державним справам перебуває, й теж не встигла прилетіти. Хтось говорив, що завтра має приїхати».
Після похорону дочка Люся особисто запрошує гостей на поминальний обід, котрий має відбутись у сусідньому селі...
