У зайвій вазі винен мозок, доводить німецький професор

Хоча вага нашого мозку становить всього 2% ваги тіла, на нього припадає половина добового споживання глюкози. Мозок вкрай вимогливий у виборі «пального» - це повинна бути саме глюкоза, тобто виноградний цукор. При цьому відкладати запаси йому ніде, в результаті мозок завжди прагне перш за все нагодувати себе. 

Такий егоїзм виправданий: адже його працездатність забезпечує виживання всього організму. Але рівновага між нашими потребами і кількістю глюкози може порушуватися. Найчастіше причиною цього є стрес: при психічному навантаженні мозок працює інтенсивніше, йому потрібно більше глюкози - до 90% добової дози. 

При хронічному стресі гіперактивність триває, ми відчуваємо занепокоєння і заспокоюємо себе випробуваним способом - їжею. Така стратегія закріплюється в «метаболічній пам'яті», і механізм енергетичної регуляції порушується: більша частина глюкози осідає в жировій тканині; мозок голодує і віддає наказ їсти більше; до нього знову приходить недостатньо глюкози, зате жирова тканина збільшується. А коли вона не встигає приймати надходження, підвищується вміст глюкози в крові, що може призвести до діабету. 

На думку Ахима Петерса, психотерапія здатна переконати пацієнта не ставитися до їжі як панацеї від стресу, і тоді мозок почне перерозподіляти наявні запаси. 

Для початку слід обмежитися трьома прийомами їжі в день і не поєднувати їжу з іншими заняттями.

Джерело

За матеріалами сайту Жіночий порадник

ГОЛОВНІ НОВИНИ

15.11.2018
:
показати більше