У цьому місті є вулиця Вінні Пуха, мультимедійний музей Шопена й недорогі заклади для гурманів

Якщо порівнювати з іншими європейськими містами, то тут мені (як і багатьом українцям) доводилось бувати, мабуть, найчастіше. І по роботі, і приватно, і проїздом. Та кожен раз ти відкриваєш Варшаву з якогось нового боку. Цього разу я побачив її ось такою.

Ну, дуже ввічливий таксист

... О Боже, куди я заїхав? Уже півгодини блукаю між якимись новобудовами, намагаючись знайти потрібну вулицю і потрібний номер будинку. Легендарна польська актриса Барбара Брильська живе не в центрі Варшави, як можна було уявити, а у новому районі, як і її героїня з "Іронії долі". А тут – суцільні багатоповерхівки. Якби не гостинність господині, яка через півгодини відпоюватиме мене чаєм, я би дуже пошкодував, що опинився чорт знає де, йдеться в публікації газети Експрес

Так, Варшава, як і будь-яке інше місто, дуже різна. Зазвичай туристи обмежуються Старувкою, де все відреставровано (за гроші ЄС, звичайно), ретельно підметено та респектабельно. Тому й бажання полишити "зону комфорту", якщо такої потреби немає, не виникає. На щастя, у центрі чимало готелів, готових надати вам "притулок". Інша річ – ціни. Я пам'ятаю ті часи, коли в готелі "Варшава" можна було переночувати за 30 доларів, а тепер... Тепер таких цін немає. Провести ніч у "Громаді" – найнароднішому місцевому готелі – вартує щонайменше 50 "зелених", а то й усі 115. І не факт, що дешеві номери будуть вільні...

Зате всюди близько – хоч до режисера Кшиштофа Зануссі (декілька зупинок на трамваї), хоч до актриси Беати Тишкевич (79-літня екс-дружина Анджея Вайди живе на вулиці Друзів), хоч до творця "Вогнем і мечем" Єжи Гоффмана. До останнього я, правда, запізнювався, тож замовив таксі. І уявіть собі: таксист ніяк не міг знайти вуличку, яка була мені потрібна. Тож двічі зробив коло у тому районі. Коли ж ми нарешті знайшли потрібну адресу і я дістав гроші, щоб розрахуватися за лічильником, він їх... не взяв. Мовляв, перепрошую за незручності, я новачок, тож не дуже орієнтуюсь у столиці. Будь ласка, не повідомляйте на фірму про цей трафунок. Ви собі уявляєте щось подібне в нас?!

Шопен, панове

...Вийшовши зранку з готелю, прямую до Старого міста й натрапляю на вулицю "Kubusia Puchatka". Для тих, хто не в курсі, – Вінні Пуха. Таку незвичну назву варшав'яни вибрали ще в 1954 році. Нехай вулиця невелика – лише 149 метрів, але сам факт чого вартий! Тож сюди часто навідуються туристи – шанувальники творчості Алана Мілна. Насамперед, щоб зробити собі фото. Весело ж.

А ось шанувальники великого Фредерика Шопена, які приїздять до Варшави, вирушають за адресою, що в 5 хвилинах звідси. У костелі Святого Хреста спочиває... ні, не прах геніального композитора, а його серце. Так, так, легендарний поляк помер у Парижі, а ось свій "мотор" заповів поховати на батьківщині. На крипті так і написано: "Тут спочиває серце Шопена". До речі, свого часу медики хотіли провести його ексгуманіцю, щоб встановити точну причину смерті, провівши аналіз ДНК, але влада цього не дозволила.

Ще одна адреса для "шопеноманів" – його музей, що в колишньому палаці Острозьких. Вартість квитка – 20 злотих. Нині це один з найкрутіших меморіальних закладів Польщі: сім років тому було проведено реконструкцію, тож музей став мультимедійним. Тут можна побачити і пенсіонерів у пенсне, і школярів зі своїми айфонами. Серед експонатів – рукописи Шопена (можна тільки здогадуватись, скільки вони коштують на аукціонах), оригінальні ноти, документи, знімки і т.д. Та, мабуть, найцінніший експонат – останній рояль знаменитого поляка. Думаю, серед школярів охочих сфотографуватись за інструментом вистачає, тому працівникам доводиться, певно, добре пильнувати...

Якщо ви були в першій столиці Польщі – Кракові, екскурсія Старим містом у Варшаві навряд чи чимось вас дуже вразить. Також вузенькі вулички, також костели, також будиночки під черепицею (тут спокійно міг би жити Карлсон). Та зовсім інакше дивишся на все довкола, коли чуєш із уст екскурсовода, що в час Другої світової війни місто було зруйновано на 85%. На відновлення, зрозуміло, пішов не один рік.

"Заморити черв'ячка"

...Ой, щось живіт почав бурчати. Це явна ознака, що треба "заморити черв'ячка". До цін у Старому місті можна навіть не приглядатись, бо вони розраховані на туристів із товcтим гаманцем, точніше – тоншою кредиткою. П'ятнадцять хвилин блукань у напрямку "від центру" і натрапляю на кафе самообслуговування.

Так – що взяти? Журек, велика відбивна, "zestaw surowek" (бурячок, морква, капуста), а на десерт – улюблений сирник. У-у-у – смакота. Впоравшись з усім цим, відчуваю, що маленький гурман, який сидить у кожному з нас, задоволений. До того ж, за місцевими мірками, його втамування обійшлося недорого – приблизно сім доларів (якщо перевести зі злотих). Тепер можна й на закупи у місцеву галерею "Центрум". Затоварився тут на повну: від кепок, джинсів, футболок до трусів. Виходжу з магазину з двома величезними пакетами. (Слава Богу, до готелю недалеко). Ну що ж – програма мінімум перебування у Варшаві виконана. Треба буде неодмінно приїхати сюди ще раз. За першої ж нагоди. Якщо, звичайно, поляки з українцями не поб'ють горщики...

Антон БІЛИЙ,

Варшава

ГОЛОВНІ НОВИНИ

18.10.2018
:
показати більше