Найвідоміший свій вірш Тарас Шевченко написав на Різдво

Коли підіймаєшся до могили українського пророка в Каневі, перехоплює дух! Знаний змалку "Заповіт" оживає: тут видно і степ, і лани широкополі, і Дніпро, і кручі. А слова "кайдани порвіте, і вражою злою кров’ю волю окропіте" набувають у серці нового сенсу.

"Вірш "Як умру, то поховайте..." набув популярності майже одразу після написання Кобзарем, -- розповідає газеті Експрес Олександр Боронь, завідувач відділу шевченкознавства Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка. -- Його співали на шевченківських вечорах і політичних зібраннях, розповсюджували як мотто на листівках і плакатах...

Причина такої популярності в тому, що Шевченко поєднав традиційний поетичний заповіт із громадянським посланням і бунтівним закличним гімном.

Зміст поезії був явно позацензурний, тому Шевченко й не розраховував на її легальний друк. Перша публікація "Заповіту" з’явилася у Лейпцигу в 1859 році. Схоже, Шевченко цієї книжечки так ніколи і не бачив.

-- Чому Тарас Шевченко вирішив написати "Заповіт"? -- На початку листопада 1845 року він сильно застудився. Тараса Григоровича забрав до себе у Переяслав друг, лікар Андрій Козачковський. Він діагностував у поета запалення легенів. Шевченко почувався дуже зле, навіть висловив у листі невтішний прогноз: "На скорое выздоровление не надеюсь".

У той час він завершив роботу над поемами "Наймичка", "Кавказ", написав вступ до поеми "Єретик". Напередодні Різдва недуга лише посилилася і викликала у 31-річного поета гострі емоції, збурені нездійсненними планами, навіть навіяла страх смерті. Дослідники вважають, що саме хвороба змусила молодого Шевченка створити прощальний вірш-заповіт "Як умру, то поховайте...". На щастя, через два тижні письменник одужав.

-- Тепер "Заповіт" вважають другим українським гімном.

-- Так, справді. Відомі десятки музичних інтерпретацій твору. Уже в березні 1868 року свої варіанти музики представили Микола Лисенко та Михайло Вербицький. А найпопулярнішою стала мелодія, яку на початку 1870-х років написав полтавський учитель музики й хорового співу Гордій Гладкий. Саме цей варіант "Заповіту" ми виконуємо під час урочистостей як неофіційний гімн. До слова, на текст "Заповіту" написано твори і великих музичних форм -- кантати Людкевича, Лятошинського, Ревуцького, симфонічну поему Глієра.

-- Чи зачитували "Заповіт" над могилою Тараса під час поховання?

-- Ні. Шевченка ховали у Петербурзі, знаючи, що це тимчасово. На поховання в Україні потрібен був офіційний дозвіл, отримати який було непросто. Так, клопотання міністру внутрішніх справ подали у лютому, а отримали дозвіл лише у квітні.

Поет перед смертю не говорив, де його поховати. Та й ніхто й не наважився його запитати. Шевченко ледь не до останньої хвилин не розумів безнадійності свого становища. Єдине, що він залишив, -- поетичний заповіт, який і взялися виконувати.

-- А чи знають "Заповіт" у світі?

-- Існує понад 500 перекладних версій поезії 147-ма мовами. Зокрема, 35 перекладів "Заповіту" російською мовою, 21 -- польською, майже 20 -- англійською, 13 -- грузинською, по 12 -- французькою і чеською, а ще -- німецькою, вірменською, болгарською, іспанською, італійською, китайською.

Ірина БАТЮК

ГОЛОВНІ НОВИНИ

21.10.2018
:
20.10.2018
показати більше