План гібридного миру: що криється за заявами Путіна

Ще недавно очільник Кремля говорив про "державний переворот", внаслідок якого Україна начебто має нинішню владу, а тепер виступає за поліпшення відносин з офіційним Києвом. І запевняє, що це відбудеться після врегулювання ситуації на Донбасі. При тому наголошує, що Росію цікавить саме політичне врегулювання, а не "заморожений конфлікт”. Такі тези російський президент висловив, зокрема, на нещодавній зустрічі з редакторами російських ЗМІ.

Перед тим Путін узагалі зробив сенсаційну заяву. Повідомив про готовність Росії повернути Україні військову техніку з Криму.

Політичні аналітики кажуть: російський президент насправді не зацікавлений у нормалізації відносин з Україною. Його мета -- домогтися “гібридного миру”, який не менш небезпечний для нас, ніж гібридна війна.

Наскільки виправдані такі прогнози?  Газета "Експрес" аналізує ситуацію разом з політичним оглядачем Віталієм Портниковим та експертом з питань міжнародної політики Вадимом Трюханом.

-- Чим, на вашу думку, зумовлена зміна тональності заяв російського президента?

В. Трюхан: -- У Росії набирає обертів президентська кампанія. Ідеться про вибори нового-старого президента Путіна. Адже інші кандидати мають лише примарні шанси, причому не на виграш, а на друге місце, за яке, власне, і точиться боротьба.

Більшість росіян уже втомилася від війни та агресивної риторики, якою переповнені ефіри провідних російських телеканалів. Ймовірно, саме тому Путін обрав модель поведінки "президент-миротворець".

-- Чого Путін хоче домогтися, перейшовши від войовничої риторики щодо України до миролюбної?

В. Трюхан: -- Насправді він підвищує ставки з надією виторгувати у Заходу як мінімум мовчазну згоду на те, що Крим і
Севастополь де-факто російські. Йому байдуже, яка ситуація на Донбасі, та що буде з людьми, які вже майже чотири роки живуть в умовах окупації. Але він майстерно спекулює на цій темі.

Ескалація конфлікту, обстріли, визнання документів "ДНР" та "ЛНР" -- це спосіб зробити Україну і Захід більш згідливими. При цьому політичної волі на те, щоб ОРДЛО повернулися у конституційне поле України, як не було, так і досі немає. Єдине, що може посприяти формуванню такої політичної волі, -- нова хвиля всеохопних санкцій, яку готують у США. Ймовірно, прорахувавши наслідки цих санкцій, Путін і намагається якимось чином змінити тренди на свою користь.

Звідси і його згода на обмін полоненими, і дивна ініціатива щодо повернення з Криму майна Військово-морських сил України, і примирливий тон під час зустрічі з головними редакторами російських ЗМІ. Проте нічого доброго Україні від такої "миротворчої" лінії поведінки Путіна чекати не варто.

-- А чого, гадаєте, варто чекати?

В. Портников: -- План Путіна -- домогтися гібридного миру. Кремль, найімовірніше, погодиться припинити воєнні дії на Донбасі та навіть вивести звідти російські війська і найманців. Натомість прийдуть миротворці, зокрема, з тих країн, які співчувають Росії.

З проблеми російсько-українського конфлікту Донбас перетвориться на великий клопіт самої України. При цьому на території, яку формально вважатимуть українською, і далі працюватимуть російські телеканали, продаватимуть російські товари, викладатимуть концепції “руского міра”, процвітатиме контрабанда - можливо, навіть з участю самих миротворців, як це вже не раз бувало у світі в минулому.

Вороги матимуть Донбас за гнійну рану на тілі України і не даватимуть їй гоїтися. Одночасно активізується частина західної політичної еліти, яка виступатиме за скасування санкцій проти Росії. Мовляв, війни вже немає, а на поступки не йде Україна -- не імплементує Мінських угод і не дає частині Донбасу автономного статусу.

-- Чим загрожує Україні втілення плану “гібридного миру”?

В. Портников: -- Сенс гібридного миру -- домогтися загибелі Української держави.

Як можуть розвиватись події? Поки триватиме удаваний мир, Росія витрачатиме величезні гроші на українських політиків та імітаційну частину “громадянського суспільства”, тож зовні все виглядатиме доволі гарно. У самій Україні дедалі гучніше звучатимуть голоси тих, хто вимагатиме домовитися з Росією і “почути” Донбас. Мовляв, війни немає, а в конфронтації зацікавлена “неефективна й корумпована українська влада, яка прикриває своє небажання проводити реформи конфліктом із Росією”.

Уже після наступних парламентських виборів може виникнути дивовижний блок неприхованих колаборантів і псевдопатріотів, які виступатимуть за примирення з Москвою та пошук Україною свого місця у світі між Росією і Заходом. Мінські угоди тоді нарешті буде імплементовано, Донбас стане державою в державі, Крим зникне з українського порядку денного. А новий Президент (усе може бути!) України поїде в Москву вигідно продати український суверенітет. До його делегації ввійдуть навіть ветерани гібридної війни, які потиснуть руки її учасникам з боку Росії. Мовляв, ми -- один народ.

В. Трюхан: -- Я не зовсім згоден з таким прогнозом. Так, керівництво Росії ще не дозріло до рішення вийти з України чи відпустити її зі своїх "братських" обіймів. А від того, як називати стан відносин між Україною та Росією - "гібридна
війна", “гібридний мир” чи ще якось, зміст цих відносин не змінюється. Насправді Україна веде визвольну війну за
незалежність від Росії, війну, яку розв'язав не Київ, а Москва, без жодного на те приводу з боку України.

Що ж до Мінських домовленостей, то вони мають примарні шанси на цілковиту імплементацію. Причини дві. Перша - небажання Москви відпускати Україну на свободу. Завдання-мінімум, яке стоїть перед нинішнім політичним режимом Росії, -- мати важелі впливу на зовнішню та внутрішню політику України, щоб не допустити її членства в ЄС і НАТО. Завдання-максимум -- роздроблення України на декілька невеликих квазідержав.

Друга причина -- вкрай невдала конструкція положень цих документів. Світовий досвід підтверджує, що у разі конфлікту спершу вирішують питання встановлення миру та цілковитого контролю законної центральної влади над територіями, а потім уже, після примирення і реінтеграції, відбуваються вибори. Тим часом за Мінськими домовленостями -- все навпаки.

-- Як варто діяти Україні, щоб не втрапити пастку під назвою “гібридний мир”?

В. Трюхан: -- Україна має діяти за принципом Конрада Аденауера. Спочатку слід повернути Україну в Європу, забезпечивши через давно назрілі й перезрілі реформи рівень життя не нижчий, ніж у середньому в ЄС. А тоді забезпечити реінтеграцію всієї української нації. Водночас варто розділити проблему на дві: спочатку повернути в конституційне поле ОРДЛО, а потім вже кинути усі сили на повернення Криму.

Наталія ВАСЮНЕЦЬ, газета "Експрес"

ГОЛОВНІ НОВИНИ

15.10.2018
:
14.10.2018
показати більше