На Джордано Бруно інквізиторам доніс учень-невдаха

23 травня 1592 року у Венеції за звинуваченням у єресі заарештували Джордано Бруно, нагадує Експрес-онлайн.
 
Справжнє ім'я відомого філософа і поета – Філіппо, він народився в 1548 році в місті Нола. Із 11 років почав вивчати логіку, діалектику й літературу, у 15 років продовжив навчання в монастирі Святого Домініка (належав Домініканському ордену), де в 1565 він став монахом і отримав ім'я Джордано. А в 1572 році прийняв духовний сан.
 
Із 1576 року Бруно подорожував Європою, викладав і читав лекції, зокрема, в Оксфорді, Тулузі, Сорбонні. Він розділяв погляди Коперника про побудову Сонячної системи, пропагував ідею нескінченності Всесвіту. Крім того, сміливо висловлював свої погляди на релігійні практики, називаючи їх забобонами.
 
Реакція церковної верхівки не забарилась, почалося розслідування його діяльності та висловлювань. Через це Джордано змушений був утікати. Щоправда, це не завадило йому писати. У світ вийшли його численні праці, серед яких "Про нескінченність, всесвіт і світи", "Тези проти математиків", "Вигнання торжествуючого звіра" і навіть п'єса "Свічник" (вважається вершиною пізнього Відродження в Італії) й сатирична поема "Ноїв Ковчег".
 
За свідченням сучасників, Бруно мав феноменальна пам'ять, побутувала навіть версія, нібито він знав напам'ять тисячі книг. Джордано розвивав популярну серед інтелектуалів того часу мнемоніку – науку про способи полегшення запам'ятовування й збільшення пам'яті. Цьому, за словами біографів, Бруно навчав навіть Генриха III та Єлизавету I.
 
У 1591 році Бруно прийняв запрошення від венеціанського аристократа Джованні Моченіго навчити його мистецтву запам'ятовування. Однак учень виявився безнадійним. Моченіго зробив кілька спроб повернути вчителя, але Бруно не погоджувався витрачати на нього час. У відчаї невдаха-учень написав донос у місцеву інквізицію, де йшлося, зокрема, про таке: "Я багато разів чув від Джордано Бруно, коли розмовляв із ним в своєму будинку, що світ вічний, що існують нескінченні світи... що Христос вмирав не з доброї волі і, наскільки міг, намагався уникнути смерті... що відплати за гріхи не існує... що душі, створені природою, переходять з однієї живої істоти до іншої".
 
Венеціанські інквізитори не надали цьому значення, а в Римі доносом дуже зацікавились. Втрутився Папа, тож монаха відправили до Рима. 
 
17 лютого 1600 року Бруно спалили як єретика й порушника чернечої обітниці. Його звинуватили в запереченні католицьких вчень, богохульстві, твердженні про існування безлічі світів і їх вічності. До наших днів збереглося лише одне письмове свідчення страти Бруно. Очевидець Каспар Шоппе писав, що єретик прийняв смерть спокійно, не розкаявшись у своїх гріхах. Відправився у вигадані ним світи...
 
У 1886 році один з ватиканських архіваріусів несподівано виявив справу Бруно. Але оприлюднено цей документ було лише в 1942 році. Згодом іменем Джордано Бруно, який вірив у нескінченність Всесвіту, було названо один із кратерів на Місяці. Також є астероїд 5148 Джордано. 
 
 
В’язниця у Палаці дожів у Венеції, у якій було ув’язнено Джордано Бруно.
 
 
Камери у в’язниці.
 
 
Якщо у Вас не відображаються фото чи відео, перейдіть, будь ласка, до повної версії сайту.
 
Головні новини за добу – в нашій щоденній розсилці y Telegram
 
Лариса ПЕЦУХ

ГОЛОВНІ НОВИНИ

21.10.2018
:
20.10.2018
показати більше