Історія однієї фальшивки. Як начебто давня пам’ятка зробила Русь старішою за Рим

Йшов 1919 рік, коли полковник-білогвардієць Алі Ізенбек у розгромленій поміщицькій садибі в селі Великий Бурлук на Харківщині побачив, як неосвічені вояки, грабуючи маєток вбитих господарів князів Задонських, ходять по розкиданих на підлозі дерев’яних дощечках із якимись написами, пише газета "Експрес".
 
Ізенбек наказав денщику Ігнатію Кошелеву зібрати їх, навіть не підозрюючи, що за декілька років цей сумнівний військовий трофей спробують перетворити на сенсацією і чи не найбільшу фальсифікацію  української історії.
 
У 1925 році Ізенбек, що оселився у Брюсселі, познайомився з емігрантом з України Юрієм Миролюбовим, який цікавився слов’янськими старожитностями. Саме він, історик-аматор, став тією людиною, яка начебто стала ретельно вивчати написи на дощечках.             
 
Така основна канва легенди.
 
Міф: створення
 
Отож Миролюбов заявив, що "Велесова книга" складається з 35 дерев’яних табличок, розміром 22х38 см і товщиною 0,5 — 1 см, на яких  текст написаний "праслов’янською мовою". У ньому начебто  йдеться про історію  та релігію східних слов’янських племен: від міфологічних пращурів до варяга Ерека.
 
Тож в основу історії про "унікальний та найдавніший руський рукопис", начебто написаний язичниками в IX столітті й остаточно втрачений під час Другої світової війни, лягли розповіді її першого публікатора Юрія Миролюбова.
 
Відому на сьогодні назву ця історія отримала через те, що на єдиній  фотографії незрозумілого походження, представленій дослідником як доказ, текст починався зі слова "Влескнига".
 
Свої записи щодо вивчення дощечок Миролюбов опублікував у березні 1957 року в російськомовному часописі "Жар-птица", що видавався у Сан-Франциско.
 
Не зважаючи на те, що історик-аматор мав лише фотографію однієї з табличок і власноруч списані копії, в історію про більш ніким не бачений рукопис, який потім зник, повірили!
 
Це сталося попри те, що розповіді Миролюбова були не дуже послідовними: текст, за його словами, спершу був "вирізаний", потім — "випалений", а згодом — "видряпаний шилом".
 
Геніальна підробка
 
Тож історія справжності "Велесової книги" стала новою темою для дискусії у певних колах, яка триває донині. Думка про те, що це не найдавніший руський рукопис, а геніальна підробка, виникає одразу, щойно дізнаєшся, що, окрім Миролюбова, ніхто не бачив оригіналів "Велесової книги". Тобто, доводиться вірити словам однієї людини. 
 
Дивує також той факт, що про існування книги Миролюбов повідомив вже після смерті Ізенбека, коли той не міг ні підтвердити, ні спростувати цей факт.
 
Через два роки після публікації "Велесової книги", у 1959 році, за фотографією Миролюбова була проведена перша експертиза автентичності дощечок. Палеограф Світлана Жуковська зробила висновок, що "Велесова книга" — якісна підробка, написана суржиком. 
 
"Якщо вірити написаному, то "новгородські волхви IX століття" не лише пишуть християнськими літерами, а й непогано знають Біблію і християнське богослужіння. "Камені волають", "земля, тече молоком і медом", "і нині, і повсякчас, і на віки віків", "таємниця ця велика є" — такі слово-формули виглядають дивно в язичницькому творі", — казала дослідниця.
 
У давній пам’ятці багато суперечливих фактів, зокрема про успішні військові походи слов’ян проти римлян і готів, армії яких на той час були значно сильнішими та чисельнішими.
 
 
За змістом "Велесової книги" виходить, що Русь значно старіша за Рим, хоча наведена у "Велесовій книзі" інформація, не підтверджується жодними іншими історичними джерелами. Опис подій розпливчастий, римські й візантійські імператори та полководці не названі на ім’я.
 
Інформація не містить точних фактів. Тобто зв’язного літопису слов’ян у "Велесовій книзі" немає. Автор рукопису весь час повертається до тих самих сюжетів, повідомляючи версії подій, що суперечать одна одній.
 
Скрижалі небуття
 
В Україні на найвищому науковому рівні про "Велесову книгу" заговорили у 1990-х. Незважаючи на сумнівну історію її походження та несумісні у викладенні історичні факти, ця тема була внесена у план шкільної програми з української літератури.
 
Суперечливий текст був вилучений з підручника лише через 10 років.
 
Сучасні науковці впевнені, що про "Велесову книгу" слід забути, як про найбільшу фальсифікацію української історії. 
 
Більше цікавих новин читайте у свіжому номері газети "Експрес"
 
Головні новини за добу — в нашій щоденній розсилці y Telegram
 
Оксана МОКРІЄНКО
 

ГОЛОВНІ НОВИНИ

21.10.2018
:
показати більше