Полунична столиця України. Соковиті ягоди тут вирощують гектарами

Про те, чим знамените село Ліски, що на Одещині, всім розповідає уже зупинка громадського транспорту. Це — велетенська полуниця! А ще тут є пам'ятник ягоді. І біля кожної хати на тарілочках — червоні, соковиті свіжі полунички, пише газета "Експрес".
 
Ліски розташовані біля кордону з Румунією, а до Одеси звідси — понад 210 кілометрів. Загалом полуницю тут вирощують на площі приблизно 100 гектарів.
 
Ягід тут — на кожному кроці!
 
"Ми запросили рідню, щоб допомогли впоратись із урожаєм, — каже господиня, що порається на полуничній плантації. — Зі світанку на ногах, а роботи ще досить. Навіть трирічний Юрчик допомагає — кидає ягідки у відро. Та поки що мало зібрали — десь 200 кілограмів".
 
 
Вирощувати полуниці у Лісках почали 30 років тому. Сьоглодні - це справа чи не кожного мешканця села.
 
Почувши цю фразу, не стримую свого здивування: 200 кілограмів — це мало?! Еге ж! Виявляється, у цьому селі денна норма урожаю полуниць — це щонайменше 300 — 400 кілограмів із двору.
 
"Багато хто тримає грядку біля хати і ще має плантацію у полі, — розповідає про полуничний бізнес ще один мешканець села Ігор Сапегін. — У сезон люди з усього району з’їжджаються сюди на заробітки. Самі господарі з таким великим урожаєм не впораються. Сезон починається у травні й триває до середини червня. За цей місяць лісківчани заробляють на рік наперед".
 
Олена та Ігор Сапегіни, місцеві мешканці — одні з небагатьох, хто цьогоріч вирощує полуниці тільки для себе. Кажуть, що вирішили дати землі трохи відпочити.
 
"А от наш друг має полуничну плантацію на цілий гектар! У селі всім бажають мати таке ж міцне здоров’я, як у Сергія.  Він із дружиною на ногах з 5 — 6 ранку до півночі, — каже Ігор. — Для допомоги наймає людей, але працює на рівних з ними".
 
Досягти неабиякого врожаю селянам допомагають багато факторів. Господарі  кажуть, що передусім їм неабияк поталанило з природним середовищем. У Лісках — очеретяні плавні, значна територія залита водою. Через село тече річка Дунаєць, притока Дунаю. Ні з теплим сонцем, ні з водою для поливання проблем немає. До речі, саме тому тут давно вже вирощують і рис. Заробляють і на експорті очерету в Європу — для дахових покрівель.
 
Господарі привідкрили мені декілька головних секретів вдалого урожаю та неабиякої соковитості й солодкого смаку їхніх полуниць. Зокрема, для збільшення кількості ягід землі дають відпочити раз у декілька років. Полуницю доглядають вкрай пильно — вчасно виполюють бур'яни, щоб вони не забирали в рослини необхідні мікроелементи, взимку накривають її, аби не перемерзла. Добрива, як запевняють селяни, використовують лише органічні. Удобрюють полуничні грядки впродовж усього року. Господарі мають докладний план для внесення добрив — яка піджива потрібна залежно від періоду росту рослини.
 
"Полуниця — дуже примхлива. За нею потрібно доглядати цілий рік — полоти, чистити, обробляти. Це важка праця, яка вимагає  фізичної сили", — додає Ігор.
                                                                 
"Ще один секрет краси наших ягід — грядки посипаємо рисовим лушпинням. Адже коли падає дощ, то плоди брудняться. А ця процедура допомагає зберегти їх чистими, — веде далі Олена. — Раніше відходи від обробки рису нам діставалися безплатно. А тепер місцеві підприємства зрозуміли, що з’явився попит і продають їх. За вантажівку лушпиння правлять приблизно 500 гривень".
 
Торгувати ягодами лісківчани на базарі не хочуть — до них приїжджають постачальники. Вантажівки забирають товар та везуть його до Татарбунар, Одеси, Києва — загалом у низку областей України. За декілька хвилин я нарахувала з десяток вантажівок, що проїхали повз мене!
 
 
 Ідею такої ягідної зупинки місцеві запозичили у японців
 
"Людям подобається здавати полуниці просто з-під дому, це зручно. Бо самому везти — надто важко, — каже Олена Саперигіна. — Як дізнатися, хто продає ягоди? Це просто! Такі господарі виставляють перед воротами на табуреті  тарілку з кількома полуничками. А коли знаходиться клієнт — надвечір йому відвантажують ящики з урожаєм".
 
У розпал сезону за кілограм ягід ліскивчанам платять 17 — 20 гривень. За день один двір отримує щонайменше 5000 — 8000 гривень. Проте й витрат вистачає — заплатити найманим робітникам, купити добрива, обладнати систему поливання...
 
На завершення візиту до Лісків розпитую у пана Ігоря й про зупинку-полуничку. "Знайшов прототип на японському сайті, сільрада виділила кошти. Тож тепер тут красується символ села, — розповідає Ігор. — А біля зупинки — пам’ятник жабі з полуницею. І напис  — "У нас клубніка уродила, сусідів жаба задавила". Чоловік голосно сміється, коли вимовляє своєрідне лого села.
 
До слова, у Лісках живуть і молдавани, і болгари, і гагаузи, і росіяни. Кожен говорить своєю мовою, але дві тисячі жителів добре одне одного розуміють. І гостей радо приймають. На прощання селяни подарували мені повний пакет полуниць — соковитих, смачних, лісківських.
 
 
Пам'ятник ягоді та... заздрості.
 
Якщо у Вас не відображаються фото чи відео, перейдіть, будь ласка, до повної версії сайту
 
Головні новини за добу — в нашій щоденній розсилці y Telegram
 
Наталія КІНДРАТІВ
 

ГОЛОВНІ НОВИНИ

20.11.2018
:
показати більше