Декларація Веллса. Усе про документ, який на 50 років визначив політику США щодо СРСР

Держсекретар Самнер Веллс підписав його 23 липня 1940 року,  після того, як СРСР анексував три балтійські держави —  Естонію, Латвію і Литву, пише газета "Експрес".
 
"Вашингтон не визнав анексії, і аж до моменту розпаду СРСР та відновлення незалежності згаданих трьох країн невизнання залишалося непорушним принципом американської політики, —  розповідає Богдан Яременко, голова правління "Майдану закордонних справ". — Тобто згадана декларація визначала політику Сполучених Штатів щодо СРСР на п'ятдесят наступних років".
 
—  Чому тоді ухвалено таку декларацію? 
 
"Декларація Веллса на підтримку балтійських країн була продовженням так званої Доктрини Стімсона від 1932 року —  документа, яким Штати не визнавали японської агресії в Китаї,  — додає історик Володимир Дмитренко. — Заяви про невизнання окупаційних дій відповідали політиці ізоляціонізму, яку в 1930-ті роки США реалізовували на світовій арені. Америка декларувала свою прихильність правовим нормам, але не втручалась у світовий конфлікт, що набирав обертів.
 
Ситуація змінилася аж 1941 року. Гітлер розпочав війну проти СРСР, і Москва, яка разом із Берліном ділила Східну Європу, перетворилася з агресора на жертву. А в грудні 1941-го у війну вступили США.
 
На тлі боротьби зі спільним ворогом питання анексії чужих територій відійшло на другий план: на конференції у Тегерані тодішній президент США Рузвельт пообіцяв Сталіну не воювати з СРСР. Так і було. 
 
Латвія, Литва та Естонія, як і решта анексованих територій, після Другої світової залишилися під контролем Радянського Союзу. Тоді, в роки холодної війни, спроби звільнити країни Балтії могли б призвести до нової світової війни, найімовірніше, ядерної. США дочекалися, коли СРСР розпався сам".
 
—  Чи бачите якусь подібність між тодішніми подіями й нинішніми?  
 
В. Дмитренко: —  Так, нині, як і в період між 1940 —  1991 роками, у Вашингтоні розуміють, що не мають ефективних важелів впливу на Росію. Тоді —  щоб змусити СРСР повернути балтійські країни, тепер —  щоб повернути Крим. США намагаються зберегти підтримку України і водночас уникнути прямого зіткнення з Росією.
 
Б. Яременко: —  Хай там як, але Кримська декларація —  це удар по репутації очільника Кремля, який мав великі сподівання на співпрацю з Дональдом Трампом як політиком та державним діячем після зустрічі з ним у Гельсінкі. Як бачимо, не все так просто. Державний апарат США дав Кремлю чіткий сигнал: є засадничі речі для Америки —  вони не можуть змінюватися, і президенти на них не можуть впливати.
 
—  Чи можна вважати, що після оприлюднення Кримської декларації США згорнуть контакти з Росією?
 
М. Бєлєсков: —  На мою думку, Вашингтон і Москва й далі співпрацюватимуть там, де їм вигідно.
 
Нагадаю, що в період від радянської окупації балтійських республік і до 1991 року, коли вони відновили свою незалежність, у відносинах СРСР та США було всіляке. Керманичі обох держав навідувалися з візитами одні до одних, підписували важливі документи про ядерну зброї, про скорочення оборонних потенціалів... Попри зіткнення інтересів наддержав, були й приклади їх зближення, як-от реалізація спільного експериментального польоту радянського та американського космічних кораблів "Союз-Аполлон" чи Гельсінський акт 1975 року про непорушність кордонів Європи, який підписали 35 держав, зокрема СРСР і США.
 
Нагадаємо, у Вашингтоні ухвалили черговий офіційний документ на  підтримку суверенітету і територіальної цілісності нашої держави. "Росія своїм вторгненням в Україну 2014 року і спробою анексії Криму прагнула підірвати основний міжнародний принцип, який поділяють демократичні держави: жодна країна не може змінити силою кордони іншої", —  йдеться у так званій Кримській декларації.
 
Чи можна вважати, що після оприлюднення Кримської декларації США згорнуть контакти з Росією? Про це читайте у новому номері газети "Експрес"
 
Головні новини за добу — в нашій щоденній розсилці y Telegram 
 
Наталія ВАСЮНЕЦЬ
 
 
 

ГОЛОВНІ НОВИНИ

19.11.2018
:
показати більше