Велосипедна столиця України: як живе село, де двоколісних більше, ніж людей

Щойно в’їжджаю у Велику Кісницю, помічаю літню жінку на велосипеді. За нею —  ще одна. Біля магазину —  п’ять двоколісних припарковано. Місцеві жартують, що велосипедів тут більше, ніж людей!
 
У селі Велика Кісниця, що на Вінниччині, на цьому транспорті їздять і дошкільнята, і молодь, і старші люди. Називають його  "веломашина" або "лісапед". Без велосипеда, кажуть мешкаці, тут важко —  село простяглося аж на 11 кілометрів у довжину, пише газета "Експрес".
                                                        
"Іти з одного краю села в інший —  дві години, а заїхати велосипедом можна за 20 —  30 хвилин. Тому це зручний для мешканців спосіб пересування, —  каже Тетяна Кулик, сільська бібліотекарка. —  До того ж, у селі для цього сприятливий рельєф —  лише де-не-де може трапитися горбочок. У пересуванні велосипедами —  суцільні переваги: корисний для здоров’я, береже взуття та головне —  економить час!"
 
Пані Тетяні —  58 років. Вона не пам’ятає, коли саме навчилася їздити.  "Велосипед —  невід’ємна частина життя ще з дитинства, —  каже. —  Останній служить уже 10 років. Хочу новий, сучасний, з передачами. Із таким могла б взяти участь у районній молодіжній велопрогулянці. Цікаво спробувати. А ноги від їзди не болять —  боліли б, якби ходила пішки!"
 
Узимку бібліотекарка проводить акцію "велобібліокошик" —  розвозить книжки по селу людям з інвалідністю.
 
"А нещодавно зі школярами провели перфоменс —  екологічний бібліовеломарафон. Діти на двоколісних їхали центральною вулицею села з книгами з екології та закликали читати ці книжки разом із ними. Так привертали увагу до екологічних проблем, —  розповідає Тетяна. —  Під час навчання біля школи припарковані понад 100 велосипедів. Майже всі учні приїздять на навчання на такому транспорті".
 
Саме тому у Великій Кісниці "лісапед" —  найкращий подарунок. І не лише дітям, але й старшим. До прикладу, 75 річній Людмилі Берко новенький рожевий двоколісний презентували на... золоте весілля! Вона відразу сіла й поїхала, щоби протестувати подарунок.  
 
"Коли я переїхала у Кісницю, то веломашини мали тільки заможні. Але за декілька років і ми розжилися на двоколісний, —  пригадує 75-річна Віра Телишман. —  Кататися вчили місцеві хлопці. То нині дитині ставлять на велосипед додаткові два колеса, і коли вона звикає до їзди, їх забирають. А я не один раз впала, доки поїхала. Зате кручу педалі досі —  чи в гості, чи за покупками. Адже життя —  це рух!".
 
На площі в центрі села —  шумно та людно. Діти часто збираються тут покататися та позмагатися. Хтось їздить без рук, хтось стоїть у повен зріст на рамі позаду та тримається за плечі водія.
 
"Це зовсім не страшно, головне —  тримати рівновагу. Я на велосипеді з трьох років. Якось утікав від діда, то сів за кермо двоколісного й одразу поїхав, —  розповідає хлопець. —  Тепер маю вже дорослий велосипед, обмотав його світодіодною стрічкою та причепив спідометр. Тепер намагаюся побити власний рекорд швидкості".
                                            
...Із магазину виходять люди, покупки кладуть на велосипеди. Зауважую і місцеву медсестру, яка також їздить лише на двоколісному, аптечку розміщає у багажнику.
 
У декого з селян по декілька велосипедів —  один святковий, інший щоденний  або вантажний. Кажуть, що такий транспорт ламається рідко, а коли й трапляється,  то віддають до майстра чи лагодять самі. Найчастіше тріскає камера на колесах. Замінити її коштує 100 —  150 гривень.
 
До речі, у селі навіть є магазин з велосипедами та деталями до них. Бо на такий товар —  великий попит! У сусідніх селах жителів Великої Кісниці жартують: мовляв, навіть сплять зі своїми веломашинами. Напевне можна сказати одне —  тут переважно їздять на велосипеді, а не ходять пішки!
 
Головні новини за добу — в нашій щоденній розсилці y Telegram
 
Наталія КІНДРАТІВ
 

ГОЛОВНІ НОВИНИ

14.11.2018
:
показати більше