Офіцер нам товариш чи пан? Мовознавці розділились у поглядах

На святковому параді до Дня Незалежності прозвучало нове вітання ЗСУ "Слава Україні! — Героям слава!" замість "Здрастуйте, товариші! — Бажаємо здоров’я!"
 
По завершенні парламентських канікул зміну військового звертання затвердять на законодавчому рівні, пише газета "Експрес".
 
Однак тішитися рано, переконують деякі експерти. Бо навіть якщо гасло "Слава Україні!" зафіксують у документах, то в армії далі залишатиметься звертання "товариші", успадковане з СРСР. А має бути "пан", "панове", зазначають ініціатори змін.
 
Детальніше — у розмові з професором кафедри мови та стилістики Інституту журналістики КНУ імені Т. Шевченка Олександром Пономарівим, директором Інституту української мови НАНУ Павлом Гриценком та істориком і військовим експертом Дмитром Снєгирьовим.
 
— Як вважаєте, чи є підстави змінювати звертання в українському війську?
 
Д. Снєгирьов: — Так. Це означає, що ментальний зв'язок наших вояків із радянським минулим нарешті буде розірвано. Потрібно змінювати не лише символіку, однострої, назви військових частин української армії, а й гасла. Звертання має бути суто українське — "панство", "пан".
 
О. Пономарів: — Вживати звертання "товариш" — це неподобство! Однозначно має бути "пан".
 
П. Гриценко: — На моє глибоке переконання, немає підстав змінювати "товариш" на "пан". Обидва слова освячені традиціями нашого народу, хоч теоретично й не українські.
 
— Як це — не українські?
 
— Товариш походить із тюркської — товар (майно) плюс суфікс -иш — спільник, супутник. Це слово вживали на означення торговців, які возили на продаж товар зі Середньої Азії до Центральної Європи через територію сучасної Росії та України. Оскільки самому вирушати в дорогу було небезпечно, брали зі собою людину, яка допомагала збувати товар, — "товариша".
 
Згодом "товариш" набуло значення "друг", "приятель" загалом, а не тільки в торгівлі чи мандрах. У часи Гетьманщини "значковими товаришами" називали тих, хто відзначився у боях і був на почесному місці в оточенні гетьмана.
 
На початку ХХ століття, в УНР, вживали формулювання "товариш міністра", що означало заступник міністра. Інша річ, що до нас дійшло російське "товарищ" із радянською конотацією і витіснило наше давнє.
 
"Панове" — це пряме запозичення з польського "panowie". То хай поляки собі вживають. А ми вживатимемо своє. Іван Франко, Леся Українка писали "товариші", "товариш". Не біймося того, що може бути співзвучним з російським. Це наша історія, не позичена, власна. Закликаю всіх берегти кожне слово!
 
О. Пономарів: — Слово "пан" вживають і в українській, і в білоруській, і в польській, і у чеській, і у словацькій... Наша мова розрізняє два значення: "пани" — представники панівного класу і "панове" — множина у звертанні, попри будь-яку класову належність.
 
Деякі жителі України категорично виступають проти слова "пан" як форми звертання. Згадують Шевченка, який "не любив панів", наявність у нашій мові слів на кшталт "панщина", "запаніти" тощо. Але ж Кобзар уживав "пан" та похідні від нього і як форму ввічливого звертання.
 
— А що скажете про слово "товариш"?
 
— Товариш — це людина, пов’язана з кимось почуттям дружби, щирий приятель, однодумець, спільник. Незнайомця товаришем не назвеш. Для цього в нас здавна існують слова "пан", "пані", "добродій", "добродійка".
 
Леся Українка до своїх близьких подруг зверталася: "Дорога товаришко!" (до Ольги Кобилянської). А в офіційній ситуації писала: "добродію", "добродійко", "пане", "пані".
 
До речі, і в Запорізькій Січі казали "панове". Зауважу, що в перші роки незалежності у статутах Збройних сил України було передбачено паралельні форми звертання "товариш" та "пан", але комуністи у Верховній Раді домоглися вилучення "пан".
 
Головні новини за добу — в нашій щоденній розсилці y Telegram
 
Наталія ВАСЮНЕЦЬ
 
 

ГОЛОВНІ НОВИНИ

17.11.2018
:
показати більше