Пасічник розповів, як правильно збирати і зберігати мед

Працьовитих людей порівнюють із бджолами, бо створення меду — довга та непроста робота. Над десятьма літрами солодкого нектару працює 200-тисячна родина! І кожна комаха має свою функцію, пише газета "Експрес".
 
...Василь Середа зі села Кривовілька, що на Хмельниччині, одягає спеціальний білий халат та капелюх із сіткою, яка захищає обличчя від укусів комах. Бере з собою маленьку димову пушку, лопатки та прямує до вуликів.
 
На пасіці гуде. Пахне медом. 
 
"У кожному з 14 вуликів має бути більше як 200 тисяч бджіл, — каже пан Василь. — Це сім’я, де є лише одна матка, а ще — трутні-батьки та робітники.
 
 
Останні діляться на "розвідників", що шукають місця для медозбору, охоронців, які слідкують, щоб до вулика не залітали інші комахи, та збирачів меду. Є ще годувальники наступного покоління, бо старші бджоли після медозбору перевтомлюються і помирають.
                                                       
Матка у вулику дає потомство і зазвичай вона більша за всіх інших комах. Якщо трапляється, що матки дві — одна вилітає, забираючи частину бджіл".
 
 
Бджоли живуть на воскових рамках, а в кожну соту вони відкладають мед. Прополісом, який виробляють, заліплюють щілини у вулику від ворогів. Готовий мед можна відбирати, коли вся рамка заліплена воском.
 
Пан Василь розкриває віск лопаткою. Ставить кожну рамку до медогонки та крутить її по колу. Під дією центрової сили мед вилітає із сотів. Пасічник проціджує його через сито і наливає у банки.
 
"З одного вулика можна отримати 10 літрів меду. Дуже важливо, аби він зберігався у закритій посудині в темному та прохолодному приміщенні", — каже чоловік. 
                                         
 
За сезон мед із вулика забирають три-чотири рази.
 
"Найперший збір — в кінці травня, це мед із різнотрав’я: берегових квітів, верби, пізніше —  акації, цвіту плодових дерев. Потім —  із медоносних культур, які ростуть неподалік. Наприклад, ріпаку. За ним розквітають гречка та соняшник. До речі, саме соняшникового меду цьогоріч у мене найбільше!" — каже пасічник.
 
 
Пан Василь каже, що бути пасічником —  непроста робота. Але ось уже 20 років, як вона стала для нього улюбленою!
 
"Бджоли не люблять різких рухів та звуків. Наприклад, шуму, стуку, крику. Мені іноді здається, що вони навіть відчувають мій настрій. Якщо я спокійний — і вони спокійні. Тому ніколи не йду на пасіку в поганому гуморі, із негативом",  — каже наостанок пан Василь.
 
 
Якщо у Вас не відображаються фото чи відео, перейдіть, будь ласка, до повної версії сайту  
 
Головні новини за добу — в нашій щоденній розсилці y Telegram 
 
Вікторія СЕРЕДА
 

ГОЛОВНІ НОВИНИ

17.11.2018
:
показати більше