Доктор Пi не знає навіть арифметики!

...Такого напливу журналiстiв працiвники Солом’янського районного суду Києва, мабуть, не бачили давно. Ще б пак, того дня на лавi пiдсудних тут опинився “професор”, “доктор медичних наук”, “нейрохiрург” i просто “генiй” Андрiй Слюсарчук, який, судячи з обвинувального висновку, насправді — шахрай та душогуб.
Інтрига посилювалась ще й тому, що люди з оточення Андрія Слюсарчука перед судом поширювали інформацію, що на першому судовому засіданнi Доктор Пі спробує зробити гучну заяву, яка стосується чинного міністра освіти Дмитра Табачника та повідомить про деякі пікантні моменти їхніх стосунків. Таку епатажну лінію поведінки йому начебто порадили обрати адвокати, щоби привернути до судового процесу якомога більшу увагу.
Люди з оточення Слюсарчука стверджують: Доктор Пі вважає, що міністр Табачник “його зрадив”.
Отож, інтрига висіла у повітрі. Втім, у першому судовому засіданні в рамках пiдготовчого провадження мали визначити інше — чи пiдсудна ця справа Солом’янському райсудовi, а також розглянути клопотання захисту та обвинувачення. На засiдання прийшло багато журналiстiв, тому суддя подала на розгляд питання, чи дозволити знiмати засiдання на вiдео, робити фотозйомку та аудiозапис. Урештi-решт журналiстiв на суд допустили, але використовувати технiку заборонили.

Перше засідання розпочалося о 16.30 і закiнчилося аж за шість годин.

Слюсарчука привезли в тiсному кiльцi конвоїрiв, якi надiйно його прикривали вiд об’єктивiв. Уже в залi суду всi побачили, як виглядає Доктор Пi пiсля понад рiчного перебування у слiдчому iзоляторi. Одягнений у чорну болоньєву куртку, зелений в’язаний светр та теплi штани-спортивки. У СIЗО псевдопрофесор набрав ваги. Невелике черевце плюс неохайна зачiска та щетина — таким свiт побачив Андрiя Слюсарчука.
Генеральну прокуратуру представляв Олександр Прокопов, захист Слюсарчука — два високооплачуванi адвокати, один зі Львова, другий з Києва. Із дев’яти потерпiлих на суд з’явилися двоє.
...Слюсарчук сидить у клiтцi в оточеннi п’яти озброєних конвоїрiв. Уважно слухає, встає пiд час кожного звернення суддi до нього та дякує, коли йому вручають пам’ятку для учасникiв процесу.
Адвокат Доктора Пі заявляє клопотання про змiну стосовно його пiдзахисного мiри запобiжного заходу iз взяття пiд варту на звiльнення пiд заставу в розмiрi 130 тисяч гривень. Заставодавцем виступає адвокат. Мовляв, Слюсарчук пiд вартою перебуває вже з 14 листопада 2011 року i нема пiдстав далi його там утримувати. У пiдзахисного поганий стан здоров’я, вiн уже має мiцнi соцiальнi зв’язки та мiсце проживання в Києвi. На пiдтвердження цього надає суду угоду, укладену того ж дня мiж ним та Слюсарчуком про оренду квартири.

Суддя:
— Якi характеризуючi данi на свого пiдзахисного ви можете додати до клопотання?
Адвокат:
— Усi данi є в матерiалах справи.
Суддя:
— Пiд час пiдготовчого провадження суд не має всiх матерiалiв справи. Є тiльки обвинувальний висновок i ухвали про обрання мiри запобiжного заходу. Якi є данi по соцiальних зв’язках?
Адвокат:
— Є договiр оренди квартири у Києвi.
Суддя:
— Крiм цього?
Адвокат:
— Крiм цього все.
Суддя питає Слюсарчука про його сiмейний стан, щоби з’ясувати, наскiльки мiцнi в того соцiальнi зв’язки. I тут виявляється, що генiальний Доктор Пi або зовсiм не вмiє рахувати, або має дуже погану пам’ять.
Слюсарчук:
— Я був одружений, у мене є син, але вони зараз за кордоном.
Суддя:
— Є свiдоцтво про народження, де ви записанi батьком?
Слюсарчук:
— У мене є, але я не хотiв давати його слiдчому, бо вся iнформацiя, яку я надавав слiдству, з’являлася в ЗМI, тому я хотiв вберегти їх вiд нападок.
Суддя:
— Якого року народження дитина?
Слюсарчук:
— Йому 12 рокiв.
Суддя:
— Якого року народження?
Слюсарчук:
— 1994-го.
Суддя:
— Що?!
Слюсарчук:
— Нi, 1996-го.
Суддя:
— Що?!
Слюсарчук:
— 1998-го. Так, 1998-го.
Суддя:
— Підсудний, не може такого бути.
Наступне питання суддi стосувалося стану здоров’я.
Слюсарчук:
— Стан мого здоров’я поганий, я не сплю, у мене пародонтоз, хитаються всi зуби. Без хiрургiчного втручання його не вилiкувати (коли Слюсарчуку обирали мiру запобiжного заходу у Львовi, вiн заявляв про те, що у нього ще й пухлина мозку. Цього разу вiн про цей дiагноз не згадав. — Ред.).
Суддя:
— Ви зверталися за медичною допомогою в СIЗО?
Слюсарчук:
— Так, але менi там не можуть її надати, потрiбне хiрургiчне втручання.
На цьому суддя вирішує припинити ставити запитання Доктору Пі. Слово дають прокурору.
Прокурор заявляє, що клопотання захисту про змiну мiри запобiжного заходу не пiдлягає задоволенню. Прокурор наголосив, що затриманий не з’являвся на виклики слiдчого, пiд час затримання чинив опiр та що йому iнкримiнують злочини, якi передбачають позбавлення волi термiном до восьми рокiв. Тепер же Слюсарчук обвинувачується в тяжчих злочинах, за якi передбачено позбавлення волi до десяти рокiв.
Тож є ризик, що Слюсарчук може ухилятися вiд покладених на нього процесуальних обов’язкiв, переховуватися, перешкоджати судовому слiдству, тому доцiльне утримання його пiд вартою до закiнчення судового розгляду.
Обвинувачений уважно слухав виступ прокурора, кусаючи губи, потiм попросив реплiку: “Сьогоднi в судi прокурор апелює даними, якi не мали мiсця. Я не отримував повiсток, не переховувався, не чинив опору. Судового рiшення про вчинення мною опору нема. Прокурор манiпулює судом”.
Прокурор реагує різко: “Є рапорти спiвробiтникiв мiлiцiї про вчинення опору”.
Пiсля того суддя вийшла в нарадчу кiмнату, всiх попросили вийти iз зали суду. Конвоїри спершу спробували вивести звiдти i Слюсарчука в кiмнату для пiдконвойних. З-за зачинених дверей зали суду лунали його вигуки: “Я не хочу назад, назад мене болить, одягайте наперед (йшлося про наручники. — Ред.). Врештi-решт конвоїри, якi вже вiдтiснили журналiстiв у вузенький коридор, пiсля iстерики Слюсарчука вирiшили не виводити його iз зали та залишили у клiтцi.
Пiсля перерви всiх знову впустили до зали судового засiдання. Доки суддя ще не повернулася, Слюсарчук перемовляється з адвокатом: “Я хочу закритого процесу. Щоб без телебачення і газет, це ж все замовлено”.
Адвокат на цю фразу коротко кинула: “Давай пiзнiше про це”.
Та пiдсудний вже не мiг вгамуватися.
— Ні, я хочу того судового процесу, — розійшовся Слюсарчук. — Я вже так хочу поставити їх на мiсце, тих неукiв.
Тим часом до зали зайшла суддя й оголосила, що клопотання про змiну мiри запобiжного заходу не пiдлягає задоволенню, оскiльки покарання за iнкримiнованi злочини передбачає позбавлення волi термiном до десяти рокiв, а Слюсарчук не має реєстрацiї, мiсця проживання в Києвi та областi, може продовжити злочинну дiяльнiсть, перешкоджати слiдству, ухилятися вiд нього. Тож суд ухвалив продовжити термiн утримання пiд вартою до 11 березня 2013 року.
Слово знову бере прокурор. Вона каже, що є обставини, якi перешкоджають призначенню справи до розгляду по сутi. Встановлено, що Слюсарчук вчинив злочини у межах Львiвської, Тернопiльської, Хмельницької областей та Києва. Обвинувальний акт направлений до Солом’янського районного суду у зв’язку iз тим, що останнi факти використання явно пiдробленого документа та шахрайства були саме в цьому районi. Але цей суд не буде мати можливостi розглянути факти iнших злочинiв. Тож обвинувальний висновок необхiдно направити до Вищого спецiалiзованого суду України, щоби вiн визначив пiдсуднiсть цiєї справи.
У питаннi пiдсудностi позицiя захисту майже збiглася з позицiєю обвинувачення, бо захист також подав клопотання про визначення пiдсудностi, щоправда, пiдстави у нього дещо iншi.
Слово дають Слюсарчуку:
“20 сiчня 2012 року прийнятий новий КПК. За тяжкiстю останній злочин, який менi iнкримiнує слiдство, нiбито вчинений у Тернопiльськiй областi, тому згiдно з ним справа має бути направлена туди”.
I цього разу “людина з унiкальною пам’яттю” помиляється. Новий КПК набув чинностi 20 листопада 2012 року, а прийнятий у квiтнi.
Суддя знову йде в нарадчу кiмнату.
Повернувшись, оголошує ухвалу, якою задовольняє клопотання прокурора про передачу обвинувального висновку до Вищого спецiалiзованого суду України, щоби визначити пiдсуднiсть. Суддя зачитує довгий перелiк iнкримiнованих Слюсарчуковi злочинiв — шахрайство, незаконне проведення операцiй без медичної освiти, заподiяння тяжких тiлесних ушкоджень, що призвело до загибелi.
Слюсарчук реагує нервово: “Я шокований”. А потiм сiдає на лавку, хоча присутнi в залi, доки суддя зачитує ухвалу, стоять.
Усi виходять iз зали суду. Слюсарчука у щiльному кiльцi конвою виводять у кiмнату для пiдконвойних, яка виходить у заднiй двiр суду, там його чекає спецавтомобiль, яким Доктора Пi знову припроваджують у слiдчий iзолятор.

Міліція ретельно оберігала Доктора Пі навіть від журналістів.


Потерпiла Людмила Пасенко у коридорі каже: “Це перше у моєму життi судове засiдання, на якому я була присутня. Звичайно, враження тяжкi. Менi в головi не вкладається, як людина свiдомо може iти на такi порушення? Як вiн мiг i нас всiх, i чиновникiв державних ввести в оману? Вiн лiкував мого сина вiд розсiяного склерозу, якого в нього не було. Завдяки “Експресу” ми дiзналися про шахрая i вчасно зупинили лiкування. Тепер сина прооперували справжнi лiкарi, i стан його полiпшується. Тiльки в матерiалах справи зафiксовано 110 тисяч гривень, якi у нас видурив цей псевдопрофесор, насправдi ж сума ще бiльша. Досi не можемо розрахуватися з боргами”.
...Авто з псевдолікарем від’їжджає. Заяви про свої стосунки з міністром Табачником Слюсарчук цього дня не робить. Але, судячи з усього, у нього ще все попереду.
Наступне засідання у “процесі століття”, як його назвали адвокати, розпочнеться не раніше ніж за кілька місяців.
Вiктор ДУДАР, фото автора

До речі:
Міністр Дмитро Табачник свого часу відіграв ключову роль у зростанні Доктора Пі. По-перше, 17 червня 2010 року вiн як голова Атестаційної комісії Міністерства освіти незаконно поставив свiй пiдпис на атестатi Слюсарчука як “професора кафедри нейрохiрургiї”. Міністр згодом стверджуватиме, що робив це у рамках процедури “нострифікації російського диплома”, однак журналісти “Експресу” та слідство встановили, що у Слюсарчука немає i нiколи не було справжнього росiйського диплома професора.
По-друге, 27 травня 2011 року, щоб зупинити перевірку фактів із біографії Слюсарчука, Дмитро Табачник особисто пiдписав листа-довiдку заступниковi прокурора Львiвської областi Татарину Б., у якій стверджує, що “Слюсарчук навчався у Росiйському державному медунiверситетi з 1985 по 1991 рiк”. Втім, як незабаром довели журналісти “Експресу”, а згодом — і слідство, у цей час Слюсарчук протирав штани у двох українських ПТУ: спочатку в Козятинi, а потiм —у Червоноградi.
 

ГОЛОВНІ НОВИНИ

17.11.2018
:
16.11.2018
показати більше