"Безплатна" медицина в Україні: платити доводиться за все

Попри те, що медицина в нас офіційно безплатна, платити доводиться за все. Але чи лише лікар у цьому винен? Детальніше цією темою поцікавилася газета "Експрес".

Цифри -- річ уперта. Щорічно на охорону здоров'я в нашій країні виділяється 2,5-3,5% ВВП. Згідно з дослідженнями Світового банку, ще стільки ж грошей населення з власної кишені витрачає на медичну допомогу.

-- Неформальні платежі в системі охороні здоров'я є трьох видів, -- каже Зоряна Черненко, головний експерт медичної групи РПР. -- Перший -- коли лікар має всі можливості для лікування, але каже: я вам зроблю операцію, але принесіть 1000 доларів. Це однозначно
є хабарем. Другий -- лікар нічого не просить, але пацієнт після операції протягує гроші зі словами: "Докторе, візьміть". Це у нас називається подякою, але фактично є подарунком, його лікар мав би офіційно оформляти. Третій (те, що трапляється найчастіше): лікар приходить на роботу, хоче працювати, допомогти, але в нього нічого немає -- ні ліків, ні рукавичок, і він посилає пацієнта за ліками. Основна причина появи цих неформальних платежів -- наша система охорони здоров'я.

-- Перед тим, як стати громадським активістом, я 8 років пропрацював асистентом кафедри педіатрії, -- каже Олександр Ябчанка, менеджер групи "Реформа системи охорони здоров'я"
Реанімаційного пакета реформ. -- Уявіть собі, що по закінченні ВНЗ молодий лікар-інтерн із перспективою заробітку в 80 доларів на місяць, потрапляє в медичну спільноту, де люди -- і на
іномарках, і не бомжі зовсім. Тобто, якось заробляють, і заробляють непогано. Навчаючись лікувальній роботі, інтерн паралельно придивляється й до нагальних питань. Із часом
приходить розуміння, що варіантів у нього як лікаря лише два: або полікувати й сподіватися на віддяку пацієнтів або назвати суму й лікувати після. Варіант "не брати гроші взагалі" можливий. Але ніхто, окрім тебе, це не оцінить. Пацієнти думатимуть, що вони тобі мало запропонували, а ти зажерся і такі копійки не береш.

Вихід із ситуації, що склалася п. Черненко бачить так: "Потрібно відверто й без популізму підійти до цієї проблеми і перерахувати, які послуги держава може зробити платними, а які -- залишити безоплатними. Наскільки мені відомо, гарантований пакет безплатних послуг зараз активно розробляється, він буде оплачуватися державою, а решта -- за рахунок пацієнта".

"Так, сьогодні Україна, успадкувавши гасла Радянського Союзу, зобов'язується забезпечити громадянину всю необхідну медичну допомогу (починаючи від лікування нежитю в поліклініці та закінчуючи пересадкою серця в Інституті Амосова) безоплатно. Жодна країна світу не може собі дозволити такої розкоші. А якщо врахувати те, що з бюджету, зібраного з наших із
вами податків, держава виділяє на рік аж 50 доларів на одного українця, то ці обіцянки ніщо інше, як популізм, узаконений Конституцією. Тобто, обіцяючи все, держава не гарантує нічого. На мою думку, вихід лише один: потрібно чітко вказати, що оплачується бюджетним коштом, а за що громадянин платить з власної кишені або платить страховий фонд, якщо людина застрахована. Ще один момент. Чому б громадянину самостійно не обирати собі того, хто допомагатиме йому не хворіти, тим самим створюючи конкуренцію в медицині? Може, таки варто дозволити лікарям і пацієнтам укладати угоди?", -- вважає Олександр Ябчанка.

Найважливіше

21.05.2019
:
Думка
Любко Дереш, письменник

Старий, мене страшенно напружує те, як через ґаджети і через фейсбук ми раптом стали такі беззахисні і доступні.

21.05
Актуальне

Наша країна досі не має суцільного покриття зв'язком попередніх поколінь, навіть у великих містах.

21.05
Cтиль життя

Дмитро Дікусар, Злата Огнєвіч, Яна Шемякіна, Серж Гагарін, Ольга Цибульська – про свої найпотаємніші бажання дитинства.

21.05
Актуальне

Хоч чоловік уже в поважному віці, він любить ходити пішки, доглядає сад. А ще мріє про мирні часи.

21.05
показати більше