360 років тому гетьман Виговський чітко визначив курс української держави

Це сталося 6 листопада 1657 року в місті Корсуні за присутності представників Швеції, Речі Посполитої, Туреччини, Кримського ханства, Трансильванії та Молдови. Саме тоді відбулась Козацька рада, на якій Івана Виговського обрали гетьманом та ратифікували угоду про українсько-шведський військово-політичний союз. За її умовами король Карл X Густав Віттельсбах зобов'язувався домагатися визнання Річчю Посполитою незалежності Гетьманщини.

Подібний курс гетьмана сміливо можна назвати продовженням зовнішньої політики Богдана Хмельницького з орієнтиром на Європу, для підтвердження власного суверенітету, пише газета "Експрес". Його бажання мати Велике князівство Руське у складі Речі Посполитої було “євроінтеграційним кроком” для України XVII століття. А сам проект розробив Юрій Немирич, генеральний писар Виговського, відомий магнат того часу і перший український гуманіст.

З намірами гетьмана погодилась не всі. Всередині Гетьманщини йому не надали належної підтримки представники еліти, ставлячи особисті інтереси вище державних. А найбільш не погодилась із цим Московія, тому розпочала нескінчену боротьбу проти всіх державницьких сил України, розпалюючи громадянську війну. Про це та інше -- у розмові з Кирилом Галушком, кандидатом історичних наук, координатором проекту "Лікбез. Історичний фронт".

-- Що ми знаємо про Івана Виговського та його прихід до влади?

-- Насамперед, варто нагадати, що, починаючи з 1650 року, майбутній гетьман займав пост генерального писаря, у сферу компетенції якого входили керівництво дипломатичною службою та підготовка міжнародних угод. Таким чином, Виговський був найближчим соратником Хмельницького у формуванні зовнішньополітичного курсу Козацької України, в тому числі її московського вектора. Відомо, що, вже починаючи з 1651 року, він безпосередньо вів переговори з царськими посланцями.

Сама ж постать гетьмана Виговського -- одна зі знакових для того періоду історії України. Історики сперечаються з приводу того, наскільки його прихід до влади уповільнив чи прискорив Руїну. З одного боку, Богдан заповів oбрати гетьманом свого сина Юрія, що би створило нам гетьманську династію. Можливо, це пригальмувало б подальший розбрат. Але особисті якості Юрія, відомі нам з його подальшої біографії (неспроможність стати самостійною політичною фігурою та очевидний згодом психічний розлад), кажуть нам, що цей варіант був би невдалим.

-- В історичній літературі часто можна прочитати про Виговського як зрадника. Чи має підстави ця версія?

-- Ні. Міф про “гетьмана-зрадника” Виговського походить з російської історіографії та пропаганди XIX століття, де він виступав свого роду зразково-показовим прикладом краху політики українських гетьманів, що встали на шлях “зради” союзу з Москвою.

-- Що об’єднувало Королівство Швецію та Гетьманщину в 1657 році?

-- Виговський був одним із ідеологів зовнішньо-політичних кроків Богдана. І початкова спілка зі Швецією стала просто розвитком тієї орієнтації, якої тримався Хмельницький в останній рік життя. Тоді польська держава перебувала на межі загибелі, Московщина ігнорувала інтереси Чигирина, і шведи та трансільванці
стали об'єктивними спільниками Козацької держави. Тому шведську орієнтацію Виговського не можна вважати новацією: це було продовження політики Богдана.

-- Через це втратив чинність українсько-московський союз, відомий більш як Переяславська рада 1654 року?

-- Переяславські домовленості втратили чинність ще раніше, через відміну Віленського перемир’я. Після цього Хмельницький розгорнув інтенсивний пошук нових союзників у антипольській коаліції.

-- Відомо, що Іван Виговський був одним із прихильників Великого князівства Руського у складі Речі Посполитої. Із чим це пов’язано?

-- Тоді воєнно-політична ситуація змінювалася швидко, і відновлення Речі Посполитої після шведського "Потопу" дало привід для Гадяцької угоди 1658 року. Річ Посполита перетворювалася з ”Республіки двох народів” на ”Республіку трьох народів” -- Польщі, Литви і Русі-України (Великого князівства Руського). Гадяцька угода мала прибрати всі протиріччя у відносинах між козацтвом та владою Речі Посполитої.

-- На той час це ще не був ”російський слід”?

-- Вбачати в ідеї Великого князівства Руського якийсь ”російський слід” не варто. ”Русь” -- стара, століттями визнана назва Середньої Наддніпрянщини, і побутувала одночасно з назвою ”Україна”. ”Україна” не була офіційною, а ”Русь”, як то кажуть, була брендом. Але який чітко локалізовувався у Києві.

-- Як відреагувало Московське царство на подібний “європейський вектор” Гетьманщини? Чи це зупинило Руїну?

-- Московщина чітко відреагувала на цей акт, виславши величезне військо, розбите Виговським та кримськими татарами під Конотопом у 1659 році. Але політична конкуренція в Україні наростала, і
Виговського було усунуто від влади на користь Юрія Хмельницького. І гетьманування останнього власне поклало й початок Руїні.

-- Чи вдалося Виговському реалізувати свої наміри?

-- На жаль, він не встиг. Іван Виговський був розстріляний поляками за підготовку повстання на Правобережжі. Недалекоглядні варшавські керманичі не ратифікували Гадяцьку угоду та врешті прибрали єдиного політика, який би міг дати нове життя Речі Посполитій. Після цього Україна вже ніколи не матиме такої сприятливої ситуації для стабілізації життя після нескінченної війни. Шанс було втрачено.

Ростислав КАМЕРІСТОВ, газета "Експрес"
 

ГОЛОВНІ НОВИНИ

21.10.2018
:
20.10.2018
показати більше