Нагорода з осадом. Після вручення Шевченківської премії у суспільстві розгорілась палка дискусія

Найвищу творчу нагороду України, Національну премію імені Тараса Шевченка, днями врочисто вручили вісьмом лауреатам, відзначивши їхні залуги у літературі, музиці, публіцистиці, візуальному мистецтві та кіно, пише газета "Експрес".
 
Зокрема, її отримали Емма Андієвська — письменниця, що живе в Мюнхені, українсько-канадсько-американський історик з Гарварду Сергій Плохій, режисер Володимир Тихий, митець Павло Маков, композитор Вікторія Польова.
 
Водночас після щиросердих привітань лауреатів залишається й трохи осаду. У суспільстві вже давно говорять, що Національна премія імені Тараса Шевченка рік у рік втрачає престиж. 
 
Чи так це насправді? Свої думки з цього приводу висловлюють письменники і видавці брати Капранови та два шевченківські лауреати минулих років — Іван Драч і Ніна Матвієнко.
 
— Чи Шевченківська премія сьогодні — насправді висока відзнака?
 
І. Драч: — Безперечно, це так. Але є й проблема: з року в рік ми ігноруєм митців, яких знають і люблять мільйони та які насправді більше заслуговують на цю премію, ніж ті, кому вона дістається. Скажімо, цьогоріч дали премію Еммі Андієвській, прекрасній поетесі й художниці, яку я щиро шаную. 
 
А проте таке рішення комітету не є, на мій погляд, об'єктивним доти, доки премій не мають ні Юрій Андрухович, ні Оксана Забужко. Адже вони здобули величезну популярність, їх читає більша аудиторія. Вони творять літературу для народу та інтелігенції. То чому цих людей рік у рік ігнорують? Може, влада боїться, що при врученні премії вони скажуть гостре слівце на адресу можновладців?
 
В. Капранов: — Сумно, що після нагородження ми питаємо: "Хто ці люди?" І, вочевидь, скоро питатимемо: "А що це за премія?" І дуже сумно, що самі члени Комітету не читають і не переглядають творів, а доручають це експертам.
 
— Чому не переглядають і не читають?
 
В. Капранов: — Бо фізично на це не мають часу! За два-три місяці треба прочитати 21 книжку (а саме стільки номінантів було цьогоріч), прослухати 7 повноформатних музичних творів (симфоній, концертів, музичних програм), переглянути балет і 3 спектаклі,  5 фільмів, з них три багатосерійні, і оглянути 14 художніх робіт... 
 
І виходить, що лауреатів Шевченківської премії насправді визначають аж ніяк не члени Комітету, а ті ж таки експерти та чиновники. Літератори йдуть до театралів і кажуть: ви проголосуйте за такого-то, а ми у відповідь проголосуємо за того, що вам треба. Кінематографісти йдуть до музикантів з такою ж пропозицією. Так забезпечується голосування. Технологія відпрацьована ще за часів Кравчука — Кучми. При цьому члени Шевченківського комітету, багатьох з яких ми знаємо і поважаємо, у цьому не винні. Більшість з них — люди порядні. Але схема працює!
 
І виглядає так, що ніяка та премія не національна. Це просто один із способів розподілення державних коштів. А людям, які все-таки перейматимуться премією, можна лише порадити згадати хоча б п'ять лауреатів у будь-якій номінації. Згадали? Ні? Ну то й кому яка різниця, хто стане шостим чи сьомим, торік чи наступного року. Шевченківська премія, яку, нагадаємо, колись отримав актор Тихонов (той, що Штірліц), була народжена совком, совком і залишилася...
 
Н. Матвієнко: — Хай там як, це не просто нагорода, а й почесна місія у житті — бути лауреатом Шевченківської премії. Грошей за неї, до слова, я не отримала — віддала у Фонд миру, бо так тоді було треба. Для мене було честю насамперед торкнутися імені Великого Кобзаря. 
 
Це висока відповідальність, коли ти не маєш права хибити, домовлятись зі своєю совістю, марнувати час. Адже сам Тарас Шевченко не схибив ні в чому. І я впевнена, що премію його імені повинні і призначати, і отримувати лише справжні сини й доньки України. Даруйте за патетику, але в цьому випадку доречно говорити саме такими словами.
 
Більше новин з усіх сфер життя країни читайте у свіжому номері газети "Експрес"
 
Головні новини за добу — в нашій щоденній розсилці y Telegram
 
Ірина ЛЬВОВА
 

ГОЛОВНІ НОВИНИ

18.10.2018
:
17.10.2018
показати більше