Супрун опублікувала поради батькам, чиїх дітей цькують ровесники

За даними опитування ВООЗ "Здорова поведінка школярів" до 21% дітей у віці 11-15 років повідомляють про булінг з боку ровесників, який істотно впливає на якість їхнього життя та завдає страждань. Пише виконувачка обов'язків міністра охорони здоров'я Уляна Супрун. 
 
"Дітлахів можуть бити або погрожувати побиттям, принижувати словесно, викидати або не впускати в певне коло спілкування, розповсюджувати плітки та чутки, писати образливі записки. Якщо все це робиться в мережі - це називається кібербулінгом і триває не лише в період контакту дитини з кривдниками, а постійно, роблячи її життя нестерпним.
 
Часто дорослі вважають, що діти мають порозумітися самі й тому не втручаються у подібні ситуації. Це хибна, небезпечна для дитячого життя і здоров'я позиція. Адже діти, яких булять не лише мають емоційні, психологічні, соціальні проблеми, а також є в зоні ризику скоєння самогубств. 
 
Якщо ви маєте підозри, що ваша дитина страждає від погроз, переслідкувань або побиття - не тримайтеся осторонь і не чекайте допоки все розсмокчеться саме по собі. Станьте на захист, будьте конструктивними та дійте", -- зазначає вона.
 
Пані Супрун попросила психолога та письменницю Вікторію Горбунову дати кілька порад, як розпізнати булінг з боку однолітків дитини та що робити батькам.
 
1. Поговоріть з дитиною відкрито і доброзичливо, вислухайте її та запевніть, що завжди та попри все ви на її боці, а ще в тому, що кожна людина має право на повагу і безпеку.
 
2. Допоможіть дитині зрозуміти, що вона не є ані "ябедою", ані "наклепником". Вона смілива людина, яка не боїться говорити правду, щоб захистити себе та інших і, навіть, допомогти виправитися булеру.
 
3. Докладно з’ясуйте факти. Занотуйте: що і коли трапилось. Якщо є можливіть - зберіть докази.
 
4. Домовтеся про зустрічі з дорослими, які опікуються вашою дитиною та дітьми-булерами (з батьками, вчителями, адміністрацією школи тощо).
 
5. На зустрічах - поясніть ситуацію, намагаючись бути максимально спокійним та конструктивним (якщо це важко для вас - пошукайте посередника, який міг би підтримувати конструктивність розмови). Спробуйте створити зрозумілий і максимально простий план щодо протидії (розмови батьків та вчителів з булерами, організація звернення за психологічною підтримкою, проведення спеціальних заходів для дітей щодо булінг-обізнаності, управління стресом, регуляції емоцій тощо).
 
Пам'ятайте, що ваше пряме втручання, наприклад спроба "виховати" чужу дитину (особливо, якщо йдеться не про доброзичливу розмову, а про погрози чи недобрі обіцянки) є поганим рішенням, яке може нашкодити та ще більше загострити ситуацію.
 
6. Дотримуйтеся плану та будьте уважні до власної дитини, її поведінки, реакцій, почуттів.
 
7. Якщо план не працює, наступний крок - адміністративні заходи в закладі (переведення в інший клас, мінімізація контактів з булером, залучення соціальних служб). Будьте твердими в своїй позиції - наполягайте на організації безпечного середовища для своєї дитини.
 
8. У випадку недієвості адміністративних заходів - збирайте докази та звертайтеся до поліції.
 
Не є винятком ситуації, коли батьки відразу переводять дитину в інший заклад. Це гарна ідея, в сенсі економії зусиль та швидших рішень і, подекуди, вона є виправданою. Однак, маємо пам'ятати, що обираючи стратегію "уникання конфлікту", ми ризикуємо прищепити дитині, наприклад, такі переконання - "уникати боротьби", "здаватись обставинам", "не відстоювати власні інтереси", "не змінювати світ на краще".

 

 

ГОЛОВНІ НОВИНИ

21.11.2018
:
20.11.2018
показати більше