Легендарну вибухівку винайшли випадково

14 липня 1867 року Альфред Нобель вперше продемонстрував динаміт. Такої сильної вибухівки у світі досі не бачили. У  промисловців, що працювали в гірській промисловості, аж руки затрусилися: бізнесмени відразу прорахували, який ефект дасть застосування новинки.
 
Перед тим шведський винахідник кілька років поспіль експерементував із нітрогліцерином – речовиною, що її в 1846 років відкрив італійський хімик Асканіо Собреро. Нітрогліцерин був дуже сильною вибухівкою, але надто нестабільною. Спочатку Нобель винайшов капсюль-детонатор, за допомогою якого нітрогліцерин керовано вибухав. А потім знайшов і спосіб "приручити" речовину.
 
Це, за однією з версій, це сталося випадково: пляшки, в якій нітрогліцерин розлили для перевезення, поклали у кізельгур (кремниста земля, осадова гірська порода), що за консистенцію нагадує борошно. Одна з плящин протекла, і Нобель відразу звернув увагу на те, що кремниста земля повністю всмоктала рідину. Під час експерименту з'ясувалося, що просочений нітрогліцерином кізельгур вибухає з великою потужністю, як і чиста речовина. Водночас у транспортуванні "борошно" набагато стабільніше. Уже у листопаді винахідник запатентував безпечний вибуховий порошок – динаміт. Ця назва походить від грецького слова "сила".
 
У 1868 році вченого за відкриття динаміту нагородили Золотою медаллю Шведської академії наук. І з того часу динаміт став широко застосовуватися при видобуванні кам'яного вугілля і руди. 
 
За життя Нобеля його винахід із військовою метою не використовувався, це вперше сталося лише в 1898 році, під час бомбардування США чилійської столиці. Однак терористи оцінили можливості "безпечного порошку" значно раніше. У 1883-85 роках Лондон здригався від серії динамітних вибухів. За це у пресі Нобеля називали "продавцем смерті", що дуже його засмучувало. Але не настільки, щоб зупинити виробництво динаміту.
 
Наприкінці ХІХ століття під управлінням Альфреда Нобеля вже працювали десятки підприємств, що виробляли десятки тисяч тонн динаміту на рік. Серед покупців новинки, зокрема, значилася Центральна тихоокеанська залізниця (на американському Заході), яка використовувала динаміт для прокладання залізничного полотна через гори Сьєрра-Невада.
 
Динаміт допоміг здійснити такі проекти, як прокладання Альпійського залізничного тунелю, розчищення русла Дунаю і прокладання Коринфського каналу в Греції.
 
Динаміт був головною вибуховою речовиною у гірській промисловості до кінця 1980-х років. Далі підприємці перейшли на сучасніші вибухівки на основі селітри.
 
Усі зароблені від продажу динаміту гроші (а це близько 31,5 мільйона шведських крон) Альфред Нобель заповів фонду, який було названо його ім'ям, і з якого щороку виплачуються премії видатним науковцям, літераторам, політикам і громадським діячам.
 
Головні новини за добу – в нашій щоденній розсилці y Telegram
 
Ірина КОНТОРСЬКИХ

ГОЛОВНІ НОВИНИ

20.11.2018
:
показати більше