Вчені висунули оригінальну версію вимирання одного з видів давніх людей

У неандертальців, які вимерли багато тисяч років тому, очі були набагато більші за наші. Чи стала ця особливість причиною їхнього зникнення з лиця Землі, дізнавалася оглядачка Бі-Бі-Сі Earth.

З живим неандертальцем нам ніколи не зустрітися. Вони вимерли тисячі років тому. Єдине, що ми можемо зробити, - це за знайденими під час розкопок рештками реконструювати їхній зовнішній вигляд.

Багато в чому неандертальці були схожі на нас - настільки, що два людські види часто схрещувалися.

Але були й відмінності. Насамперед помітна одна з них: у неандертальців були дуже великі очі.

Здавалося б, великі очі - це добре. Судячи з усього неандертальці бачили краще за нас. Однак існує теорія (щоправда, суперечлива), що саме великі очні яблука зіграли ключову роль у зникненні неандертальців.

Неандертальці жили на Землі задовго до людини. З'явившись близько 250 тисяч років тому, вони розселилися по нинішній території Європи і Азії.

Наш вид - людина розумна - з'явився в Африці близько 200 тисяч років тому. Приблизно 45 тисяч років тому люди добралися до території сучасної Європи, і виявили, що вона населена неандертальцями.

Згідно з нещодавно опублікованими даними, обидва види співіснували протягом 5 тисяч років. Потім - можливо, близько 40 тисяч років тому - неандертальці зникли.

У 2013 році група вчених під керівництвом Ейлунеда Пірса з Оксфордського університету висунули сміливу гіпотезу: неандертальці вимерли через те, що у них були великі очі.

Порівнявши черепи неандертальців і сучасних людей, Пірс виявив, що у перших більшими були не тільки очні яблука, а й зорові центри головного мозку. Через великий розмір очей істотна частина мозку неандертальців відповідала за обробку зорової інформації.

За припущенням Пірса, неандертальці заплатили за це високу ціну - інші відділи їхнього мозку, повинні були бути відносно менше, що негативно позначалося на їхній здатності до соціалізації.

"Оскільки неандертальці виникли в більш високих широтах, ніж люди і, відповідно, були в цілому більше сучасної людини, за обробку зорової інформації і управління опорно-руховою системою у них повинні були відповідати більш великі ділянки головного мозку", - пояснював Пірс після виходу наукової роботи.

"Таким чином, області мозку, які відповідали у них за інші функції, такі як соціалізація, мали бути пропорційно меншими за розмірами", - наголошує вчений.

Згідно з теорією Пірса, неандертальцям - на відміну від людей - просто не вистачало мозку на те, щоб створювати складні соціальні зв'язки.

З цієї причини в ситуаціях серйозної небезпеки для виду - кліматичні зміни або конкуренція з боку людини - вони опинялися в програшному становищі.

У таких випадках дуже важлива командна робота. Оскільки неандертальці не були здатні створювати великі соціальні групи, то вони не могли розраховувати й на необхідну їм підтримку з боку інших представників свого виду.

Ми всі періодично звертаємося за допомогою до друзів, але, здається, у неандертальців друзів було занадто мало.

"Головне в зоровій системі - не розмір зіниці, а площа сітківки на внутрішній поверхні очного яблука", - пояснює співавтор Пірса Робін Данбар, також з Оксфордського університету.

Важливість сітківки пояснюється тим, що вона реєструє весь обсяг світла, яке потрапляє в око.

Неандертальці жили в північних широтах, де освітлення було відносно слабким, тому великі очні яблука, швидше за все, допомагали їм бачити краще.

Наш вид виник в Африці, де браку сонячного світла немає. Відповідно, людині не були потрібні ані великі очі, ані потужна система обробки зорової інформації.

Замість цього у нас більше розвинулися лобові частки головного мозку, що дозволили нам жити більш складним соціальним життям.

Ця теорія є досить стрункою, але деякі біологи вважають її непереконливою.

Згідно з гіпотезою, опублікованою нещодавно в "Американському журналі фізичної антропології", великі очі неандертальців не мали відношення до їхнього зникнення.

Доцент університету Вісконсіна в Медісоні Джон Хоукс з колегами вивчив 18 сучасних видів приматів, намагаючись з'ясувати, чи пов'язаний розмір їхніх очниць з розмірами соціальних груп, які вони здатні створювати.

Вчені дійшли висновку, що саме примати з великими очима створюють більші за розмірами соціальні групи, а не навпаки.

"Розмір очних яблук взагалі не має жодного стосунку до соціалізації", - підсумував доцент Хоукс.

Щоб зрозуміти, наскільки успішно неандертальці вміли соціалізуватися, було б логічніше звернути увагу на результати археологічних розкопок, зазначає Хоукс.

А вони якраз вказують на те, що неандертальці були радше майстрами спілкування, ніж соціально непристосованими одинаками.

Є й інші причини ставити теорію Пірса і Данбар під сумнів.

Неандертальці в цілому були більшими за розмірами, ніж людина сучасна. Можливо, й їхні очі - як і все обличчя в цілому - були пропорційно більшими.

У 2012 році Пірс і Данбар опублікували роботу, згідно з якою у деяких сучасних людей, які живуть у високих широтах, розміри очних яблук також більше, ніж в середньому у людини розумної.

Однак, наскільки відомо, відділи їхнього головного мозку, які не відповідають за обробку зорової інформації, не дрібніші, ніж у решти людей.

"Фактично розмір очей нічого нам не говорить про когнітивні здібності нинішніх людей", - зазначає Хоукс.

Ситуацію також ускладнює й те, що різні відділи мозку взаємопов'язані. Зорова зона кори бере участь в обробці зорової інформації, але не від неї однієї залежить, як ми бачимо навколишній світ.

Те, як ми сприймаємо побачене, частково залежить і від того, що ми вже знаємо про світ. Наприклад, спогади тісно пов'язані з емоціями.

За всі ці когнітивні процеси відповідають різні відділи мозку, і у всіх них бере участь зір. Іншими словами, зір і когнітивна діяльність невіддільні одне від одного.

Ці дві функції взаємопов'язані, говорить Роберт Бартон з британського, чиї дослідження не пов'язані ні з працями Пірса і Данбар, ні з працями Хоукса.

У 1998 році дослідник із Даремського університету у Великій Британії Роберт Бартон оприлюднив роботу, в якій показав, що більший зоровий відділ мозку сприяє збільшенню, а не зменшенню інших його відділів.

Річ у тім, що при перинному сприйнятті будь-якого предмета інформація про нього проектується на кілька відділів мозку водночас.

"Важко сказати, які ділянки кори головного мозку не пов'язані із зором", - наголошує Бартон.

Нарешті, великі очі дійсно підвищують світлочутливість при низькому освітленні. Саме з цієї причини у багатьох видів тварин, які ведуть нічний спосіб життя, великі очні яблука.

Однак здатність зорової системи обробляти сприйняту інформацію визначається не обсягом світла, що потрапляє в око, а необхідністю розрізняти дрібні деталі, каже Бартон.

За його словами, Пірс в своєму дослідженні не розрізняє зорову активність і здатність бачити при низькому освітленні.

"Чутливість описується елементарними законами оптики", - говорить Бартон, додаючи, що підвищена світлочутливість ніяк не пов'язана зі здатністю мозку обробляти зорову інформацію.

Цей висновок можна проілюструвати на прикладі таких нічних приматів, як лорієподібні. У них дуже великі очні яблука, але зорова зона кори при цьому пропорційно не більша.

Якщо Бартон має рацію, виходить, що гіпотеза Пірса і Данбар є хибною.

Великі очі неандертальців, можливо, і забезпечили їм перевагу при виживанні в регіонах із слабким освітленням, але не обов'язково саме вони призвели в підсумку до зникнення цього виду.

Найважливіше

19.05.2019
:
Дискусії
Фото УНІАН

Кого можуть зобов'язати декларувати доходи? Як це працює за кордоном? Які ризики втілення ідеї в Україні?

19.05
Політика

Ще після першого туру виборів Володимир Зеленський говорив про те, що Адміністрацію Президента треба перенести. Але не все так просто.

19.05
18.05.2019
Cтиль життя

Лідер гурту “Друга ріка” Валерій Харчишин своє 45-річчя відзначить за океаном.

18.05
Cтиль життя

Одного разу я ледь не спалила ліс, утім вогонь вдалося загасити самотужки. Щоправда, залишилась без куртки та кросівок:)

18.05
показати більше