Ми переїхали до Польщі понад два тижні тому. Оселилися в наших друзів у селі Меленко-Дравське (Західнопоморськоге воєводство). Тут мої діти навчаються онлайн в українській школі. Утім їм потрібна соціалізація, яку в інтернеті не здобудеш. Тож я вирішила влаштувати їх у місцеву школу. Попередньо товариш, у якого ми живемо, навідався до цього навчального закладу, розповів про нас. Наступного дня ми вирушили туди, аби написати заяву на вступ. Про це пише ukrayina.pl.
Правила прийому до польської школи українських дітей зараз дуже прості. Потрібен лише документ, що підтверджує – ви з дітьми переїхали до Польщі після 24 лютого 2022 року (наприклад, штамп в закордонному паспорті). Показуєте його, пишете заяву, і з наступного дня можна приходити на навчання.
Усіх моїх дітей (їм 7, 10, 12, 13 років) записали у клас на рік молодший, ніж в Україні. Річ у тім, що на Батьківщині вони йшли до школи із шести років, а в Польщі у перший клас приймають із семи.
Більшість матеріалу, який проходять мої діти у Польщі, для них уже знайома. І це плюс. Адже польську сяк так знає лише 13-річний син. Тож вивчати щось нове іноземною мовою було б дуже складно.
Домашні завдання, до слова, діти виконують із українських онлайн-уроків. Документів зі школи в Україні ми не забирали.
Атмосфера у школі бардзо добра!
До приходу українських учнів у місцевій школі підготувались: на вікна наліпили синьо-жовті сердечка, прикрасили приміщення повітряними кульками в кольорах нашого прапора. Усі педагоги та чимало учнів мали прикріплені на одязі жовто-сині значки.
До речі, директорка подбала, аби заяви на прийом у школу були українською мовою. Поки я їх заповнювала, дітей пригощали чаєм, соками та спеченими у шкільній їдальні вафлями.
Школа подбала і про приладдя для моїх дітей. Нам дали портфелі, сумки на перезувне, зошити, підручники. Також рюкзаки нам подарували друзі, до яких ми приїхали, їхні співробітники. А ще ми мали свої. Тож на 4-х дітей у нас було 18 рюкзаків! Ми вирішили поділитись ними з іншими потребуючими – віднесли у пункт збору допомоги для українців.
Форма одягу в школі – вільна. На фізкультуру всі переодягаються у білі футболки та коротенькі шорти, які, як ви здогадались, нам теж подарували. До слова, якщо не візьмете подарунок від поляка – це може образити його, адже робить він це від щирого серця.
При школах, зазвичай, діють і різноманітні спортивні секції. Туди також охоче беруть українських дітей. Ми записали дітей на футбол, бо вони займались ним в Україні. І вже через тиждень тренувань поїхали в інше місто на турнір.
Обід для українських учнів у нашій школі безплатний. Утім так не всюди. Приміром, моя подруга, яка також живе у Польщі, оплачує за шкільний обід дітей 3,5 злотих.
Погані оцінки? Таких наразі не ставлять:)
У школі – шестибальна система оцінювання. За тиждень навчання кожна моя дитина вже отримала по кілька високих оцінок – з математики, німецької, де наразі вони вчать пісні та вірші, й польської.
Щодня у моїх дітей 5-7 уроків, після яких шкільні автобуси відвозять їх додому.
З дітьми тут також займається психолог, що теж допомагає їм адаптуватись до нових умов.
Мовний бар’єр? Хіба що бар’єрчик
Зізнаюсь, перед тим, як віддати дітей у польську школу, чи не найбільше мене турбувало мовне питання. Утім виявилось, що вчителів-поляків діти непогано розуміють – либонь, через те, що вони розмовляють літературною мовою, яка є простішою для сприйняття, ніж розмовна. Для українських дітей, до того ж, передбачено додаткові уроки польської мови на тиждень.
Не було й мовних проблем, які би перешкодили моїм дітям потоваришувати з польськими однокласниками. У перший же день вони перезнайомились між собою (до речі, щоби нові учні не плутали, як звати їхніх однокласників, кожен польський школяр написав на шматку картону своє ім’я та причепив, як брошку, на сорочку). Діти також обмінялись номерами телефонів. У школі, варто додати, не можна користуватися ними, гаджети здають під розписку в учительську.
Після уроків діти зустрічаються на майданчику, разом граються. А коли приходять додому, починаються переписки із польськими друзями! Для моїх синів і доньок це найзручніший спосіб спілкування, адже можна користуватись гугл-перекладачем.
Свої, а не чужі
Мої діти спершу неохоче йшли до польської школи. Але після перших днів навчання їхній настрій значно покращився! Адже завдяки щирості та доброті педагогів й учнів вони почуваються тут своїми, а не чужими.
Юліанна КАНДЯ
Більше текстів про досвід адаптації українців у Польщі читайте на сайті ukrayina.pl - це новий медіаресурс, створений gazeta.pl у співпраці з Газетою Експрес.
