Лідія Лифар зі Сміли працює методисткою у місцевому Центрі дитячої та юнацької творчості, де курирує еколого-натуралістичний напрямок і веде гурток з квітникарства.
Каже: захоплення трав’янистими гібіскусами почалось 19 років тому, коли придбала дві перші рослини. Відтоді постійно поповнює свою квітучу колекцію.
“Гібіскуси ще називають американськими мальвами, — зауважує Лідія Лифар. — Ці рослини — багаторічні й морозостійкі, а ще — витривалі та невибагливі в догляді. Люблять багато сонця, щедре поливання і буйно квітнуть від кінця липня і аж до перших приморозків”.
Ще кілька років тому колекція квітникарки налічувала 80 сортів трав’янистих гібіскусів. Тепер їх близько сотні — і жодного однакового. Про кожен сорт вона може розповідати годинами.
“Маю бузкові, біло-рожеві, лілові й рожеві відтінки... Дуже мені подобається сорт Галактика, висота куща якого сягає до двох метрів, а діаметр однієї червоної квітки — 24 — 27 сантиметрів, — ділиться співрозмовниця. — А ось кущ сорту Солодке вино — невисокий, до 130 сантиметрів. Та квіти червоні й дуже великі. Також активно працюю над створенням нових гібридів. Наприклад, сорт Моя любов, що квітне малиново-рожевим, назвала на честь свекрухи й моєї мами. А ось назву іншого сорту — Рожева скеля — придумала моя онука. У нього біло-рожеві квіти, а росте він аж до двох метрів. Мрію ще створити гібіскуси жовтого та блакитного кольорів.
Свої “мальви” я восени обрізаю — залишаю лиш стовбурці завдовжки близько 15 сантиметрів. Старші рослини на зиму не вкриваю. А от для молодших можна зробити невелике укриття із землі й соснових голок, яке навесні слугуватиме мульчею. Листям раджу не вкривати, бо під ним рослина може зіпріти й підгнити”.
На обійсті ростуть й інші квіти та кущі. “Але гібіскуси, — каже квітникарка, — то моя відрада, вони як діти. А коли настрій поганий чи голова болить, йду до свого найкращого терапевта — квітів. І все як рукою знімає”, — запевняє Лідія Лифар.
