До обласного переліку нематеріальної культурної спадщини офіційно внесли мандрики. Це одна з найдавніших сирних страв, яку готують у Камінь-Каширській, Любешівській та Старовижівській громадах.
“Мандрички так названі неспроста. Адже вони добре зберігаються без холодильника, наші предки часто брали їх у подорожі, — розповідає Наталія Грабарчук, провідна методистка з охорони нематеріальної культурної спадщини Волинського обласного науково-методичного центру культури. — Страву готували в будні, подавали на свята, клали до великоднього кошика й навіть пригощали нею, коли йшли на сватання”.
Основа мандриків — кисломолочний сир. “Він має бути середньої вологості, не дуже сухий, бо інакше коржики не триматимуться купки. А ще — однорідної консистенції, без великих грудочок. На кілограм домашнього сиру необхідно взяти одне яйце й чотири столові ложки солі. Мандрички здавна готували солоними. Але з часом господині почали робити й солодкий варіант, додаючи цукор замість солі. Отож, слід гарно вимішати всі складники, сформувати з маси кульки висотою до двох сантиметрів і викласти їх на деко, — радить співрозмовниця. — Наші прабабці готували страву у печі, але перед тим дрова повинні були добре вигоріти, а піч — трохи охолонути. Тобто фактично мандрики не пеклись, а сушились впродовж 2 — 3 годин. Що довше вони сушаться, то краще зберігаються. Тому процес висушування мандричків повторювали декілька разів. Коржики найкраще смакують із розтопленим маслом. Навіть побутує у нас такий вираз — купається, як мандричка у маслі. Якщо традиційної печі немає, то коржики цілком можна висушити й у звичайній духовці.
Зараз молодь майже не готує мандрики, тому важливо, аби страва отримала ще й національне визнання. Варто плекати традиції та культуру нашого народу, щоб передати їх нащадкам”.
