На Київщині аграрій, який обробляв кукурудзу, помітив тваринку, що лежала у заростях. На перший погляд — собачатко, сіре, пухнасте, з жовтуватими очима, але занадто войовниче. Воно шипіло і кидалося на чоловіка, проте не могло звестися на лапи.
Фермер забрав малятко та повіз до місцевої ветклініки. Тамтешні лікарі сказали, що це — вовченя, а вони лікують лише хатніх тварин. Та все ж ветеринари зв’язалися з волонтерами, а ті допомогли доправити звірятко до іншої клініки, що спеціалізується на наданні допомоги диким тваринам. Вовченяті зробили рентгенографію лапи і з’ясувалося, що кістка була повністю перебита. Довелося накладати гіпс. Тепер крихітного вовка лікують і доглядають у Центрі порятунку диких тварин, що у Чубинському під Києвом.
— Вовченята — дуже рухливі тварини, тому нашому новому підопічному знадобиться чимало часу й обмежений простір, аби перелом загоївся, — розповідає керівниця Центру Наталя Попова. — Ми розмістили малюка в окремому вольєрі. У вовченяти ще й діагностували чумку, тож потрібне відповідне лікування, догляд. Наразі малюк навіть їсти сам не може.
До речі, у нашому центрі ще мешкає вовк Байк, якого евакуювали у квітні цього року із Сумщини, з-під самого кордону. Він жив на приватному обійсті, має серйозні проблеми із внутрішніми органами, запалення шкіри та хронічний отит. Досі його лікуємо. А ось вовка Олександра привезли торік зі столичної квартири після того, як він покусав власницю. Тварина жила там у неприпустимих умовах, у занедбаному стані. Попереду ще довгий шлях до відновлення. Вовкам, та й усім диким тваринам, — не місце в людських оселях.
— А чи завжди вдається повернути у природне середовище тварин, які потрапили до вас?
— На жаль, ні. Чимало наших підопічних або надто травмовані, або надто ослаблені, дезадаптовані, щоб повернутися у дику природу. Там вони точно не виживуть. Багато хто потрапив до нас із зони бойових дій — зателефонували військові й сказали “Допоможіть”. Проте є і щасливчики. Як, наприклад, їжак, якого привезли з Києва після нещодавнього ворожого обстрілу. Молода пара піднімалася з укриття у паркінгу та побачила біля ліфта їжака. Спочатку випустили його на території житлового комплексу, а потім поміркували й дійшли висновку, що там тварині теж небезпечно: асфальт, машини. Зрештою їжака знайшли, принесли додому, облаштували йому тимчасовий прихисток, нагодували, напоїли, а потім звернулись до нас. Приємно, що ця пара не лише подбала про тваринку, а й залишила кошти на її обстеження у клініці. Після огляду та необхідної допомоги ми повернемо їжачка в природне середовище. Мене щоразу розчулює те, що серед війни, після ракетних обстрілів українці знаходять сили та час для доброти й співчуття. Та нерідко людям лише здається, що вони рятують диких тварин, а насправді більше їм шкодять.
— Що маєте на увазі?
— Так часто буває з маленькими косулями, зайченятами, яких селяни або туристи знаходять у полі чи лісі й помилково вважають, що малятко в небезпеці. Зазвичай його мама десь поряд, вона просто вирушила на пошук їжі. Тож не варто забирати звірят з гнізда, піддавшись імпульсу. Слід зачекати, переконатися, чи вони не поранені, чи дійсно сироти, і їм точно потрібна допомога.
