Жінка мешкає у селі Феськівка на Чернігівщині. Понад три десятиліття пані Ірина працювала вчителькою української мови. Активно колекціонувати нові сорти помідорів почала десять років тому.
“Це як цукерка для дитини: тільки з’явиться новий сорт — мені вже хочеться його мати, — ділиться співрозмовниця. — Їх у мене тепер понад 800 точно. Нещодавно замовила ще 27 сортів. Щоправда, посилка прийшла у відділення, яке атакували шахеди. Я вже подумки попрощалася з тим насінням. Аж тут дівчата з пошти зателефонували й кажуть: “Знайшли під завалами вашу посилку, заберіть”. Загалом цьогоріч висадила майже 350 сортів помідорів, і майже всі — новинки. Не повірите: один із помідорів заважив рекордні 1218 грамів, а інший трішки не дотягнув до кілограма — 959 грамів”.
Фото з архіву співрозмовниці
У колекції Ірини Бреус є сорти томатів зі США, Австрії, Франції, Німеччини, Румунії, Казахстану й інших країн. “Та наші українські — поза конкуренцією, бо дуже смачні, — певна жінка. — Насіння принципово не купую на базарі чи в магазині, а беру лише у перевірених селекціонерів. Маю томати чи не всіх кольорів — червоні, жовті, зелені, смугасті... А деякі поєднують одразу два кольори. Ранні сорти висіваю наприкінці лютого — на початку березня, а більшість — з 1 по 5 квітня. Врожай збираю аж до перших приморозків. Можу працювати на городі від ранку до вечора. Роботи чимало: посіяти, висадити, пасинкувати, обрізати, підв’язувати, обробляти від хвороб. Буває, що після дощу звичайною водою обмиваю чи не кожен листочок, щоб не напала фітофтора. На жаль, шахеди постійно нас тривожать. Одного разу бачу: летить просто над головою. І думаю: “Тільки б не в мої помідори” (усміхається). Також вирощую кімнатні томати, тому маю свіжі овочі цілий рік”. За словами співрозмовниці, її помідорами смакують друзі, знайомі й навіть захисники на фронті.
Окрім томатів, пані Ірина має ще одне захоплення — екзотичні рослини. “На початку великої війни наше село було в окупації. Після визволення через зруйновані дороги я понад місяць не могла повернутися додому. Це був березень, коли все йде в ріст, потребує досвічування та поливання, — зітхає жінка. — Частина рослин загинула, решту колекції поступово відновила. Нині у моєму екзотичному садку ростуть мурая, гуаява, ананас, мушмула, лимон, ангурія, лічі, пепіно, димбало, бамія, вігна, циклантера, трихозант, фізаліс. Дуже люблю вирощувати щось нове. Тому, сподіваюся, моя колекція і помідорів, і екзотів поповнюватиметься й надалі. Головне, щоб над головою ворожі дрони не літали”.
