84-літня Галина Прилипко із села Пороги, що на Вінниччині, щодня сідає за швейну машинку.
“Галина Сергіївна закінчила училище й близько 40 років працювала у військовому ательє швачкою, майстринею, бригадиркою. А перед виходом на пенсію трудилась закрійницею. Навесні 2022 року місцевий волонтер попросив її допомогти з речами для захисника, який приїхав зі служби у відпустку. Бабуся Галина одразу відгукнулась. Так усе й закрутилося. Починала вона з устілок, тоді перейшла на спідню білизну, — розповідає Валентина Римарчук, очільниця волонтерського центру “Джерела Перемоги”. — Матеріалів на той час було мало, тому дещо брала зі своїх запасів, земляки приносили старі простирадла. Невдовзі пані Галина стала частиною нашої команди й тепер шиє маскувальні костюми, штани, труси, шорти, піжами для бійців. А ми даємо їй нитки й тканину”.
Працює Галина Прилипко вдома на промисловій швейній машинці. Має праску та оверлок. На шиття кожного дня витрачає п’ять годин.
“Бабуся рано прокидається — і мерщій до роботи. Слава Богу, наразі не скаржиться на самопочуття. На пару спідньої білизни у неї йде 15 — 20 хвилин. Шиє з любов’ю і щирими молитвами. А вже готові речі до Ямполя привозить її брат, — зауважує волонтерка. — Ми жартома називаємо пані Галину наш “швейний бомбардир”. Адже за тиждень, від п’ятниці до п’ятниці, вона відшиває сотню одиниць як звичайної, так і адаптивної білизни для захисників. Нерідко каже: “Не маю часу хворіти”. Найбільша її мрія — дожити до закінчення війни. Сподіваємося, так і буде”.
