Світлана Муха 26 років пропрацювала у правоохоронних органах. Разом із чоловіком створила дитячий будинок сімейного типу. Днями жінка вийшла на пенсію і планує здійснити давню мрію...
Вона народилась у Криму, де навчалися батьки. Опісля тато з матір’ю повернулись до рідного селища Короп, що в Новгород-Сіверському районі. Батько був головою колгоспу в сусідньому селі, а от старший брат, дядько і тітка працювали у правоохоронних органах. Надихнувшись їхнім прикладом, після школи Світлана вступила до Національної академії внутрішніх справ, яку закінчила з відзнакою. Відтак працювала у місцевому відділенні поліції інспекторкою зв’язків із громадськістю, помічницею начальника з кадрового забезпечення, слідчою, інспекторкою слідства (відповідала за дотримання прав затриманих) і старшою інспекторкою-черговою.
П’ятнадцять років тому Світлана вийшла заміж за коханого Сергія. “Мене виховувала мама, не мав рідних братів і сестер. Та коли дружина сказала, що мріє про багатодітну сім’ю, радо підтримав”, — ділиться Сергій Александренко. У подружжя народилось двійко синів — Андрій та Анатолій.
“Зі шкільних років я мріяла, що матиму одинадцятеро дітей. Але багато часу приділяла службі, — розповідає 43-річна Світлана Муха. — Коли зрозуміла, що цю мрію здійснити не вдасться, задумалися разом із чоловіком про створення прийомної сім’ї, пройшли відповідні курси. Невдовзі нам запропонували познайомитись з трьома дітьми, батько яких помер, а матір позбавили прав, тож протягом року вони жили в інтернаті. Зустрівшись, ми одразу зрозуміли: це — наші діти. Коли їх забирали, в коридорі інтернату стояло кілька десятків вихованців, і чи не в кожному погляді було запитання: “Чому не ми?” Ось це було найважче”.
У 2021 році Світлана й Сергій прийняли в сім’ю 14-літнього Дениса, 7-річного Максима й 6-річну Настю. Рідні сини швидко знайшли з ними спільну мову й подружились. А на початку червня 2022-го подружжю зателефонували зі служби у справах дітей: “Померла мама двох дівчаток, які проживають на Чернігівщині. Для них шукають родину”. Світлана й Сергій одразу ж відгукнулись. “Вагань не було, адже де є п’ятеро дітей, може бути й семеро”, — каже батько родини. “Через воєнні дії та розбиті дороги було важко доїхати до кордону з Білоруссю, тож наше знайомство відбулось по відеозв’язку, — згадує жінка. — Дівчатка, які щойно втратили маму, були мовчазними, але погодились жити з нами”. Подружжя створило ДБСТ (дитячий будинок сімейного типу), куди невдовзі й переїхали 8-річна Катруся та 9-літня Софійка.
“Усі діти одразу почали називати нас мамою й татом. Вони — наші, рідні,” — запевняє 43-річний Сергій Александренко, який працює слюсарем-ремонтником на фермі. “Ми стали однією великою сім’єю, всі — одні за одних. А у вихованні й догляді дітей завше допомагає моя мама — їхня бабуся, — провадить далі Світлана. — Разом варимо їсти, прибираємо в домі, робимо уроки, пораємось по господарству, адже тримаємо кіз, активно проводимо вільний час. Зокрема, виїжджаємо на велопрогулянки, поплавати на озері чи на риболовлю — сини ловлять рибу, яку Сергій смажить або з якої варить юшку. А я з донечками готую салати”.
Щодня велика родина радиться щодо меню, а серед улюблених страв дітей — червоний і зелений борщ, котлети, відбивні, сирники, піца, гарячі бутерброди. Діти обожнюють дні народження — тоді кімнату уродинника прикрашають повітряними кульками, печуть його улюблений торт і вручають подарунки.
Денис, якому вже 18, здобув у ліцеї фах тракториста-машиніста, тепер вступає до технікуму. Інші діти навчаються у школі. Меншому Анатолію — 6 років, Насті — 11, Катерині — 12, а старшим — Андрієві, Максиму й Софії — 13 років. “Дітей нам дає Бог. А ми їм даруємо свою любов, обійми й увагу”, — ділиться секретом щастя багатодітна мати.
Днями у званні капітана поліції Світлана вийшла на пенсію. Тож тепер більше часу хоче приділяти дітям. Подружжя має намір облаштувати мансарду на другому поверсі будинку, аби створити для них додатковий простір. “А що ще не здійснила своєї мрії стати мамою одинадцятьох діток, плануємо з чоловіком збільшити нашу сім’ю”, — зауважує Світлана Муха.
