Марія Матвійчук із села Граддя почала розводити папуг три роки тому. Першу пташку привезла з Київщини. Коли пернатих стало двоє, вони почали висиджувати яйця та виводити пташенят. Відтоді пташине царство неабияк розрослося, тож довелося виділити для нього найбільшу кімнату в будинку.
“Нині маємо 18 папуг-корел, — розповідає 21-річна Марія Матвійчук. — Хто улюбленці? Матадор і Джевеліна, бо це наші первістки. Їхніх дітей назвали Кешик і Валентинка. Для папуг ми відвели цілу кімнату, в якій розмістили клітки. Щодня випускаємо їх із кліток на певний час, аби “погуляли”, тобто політали”.
Марія жартує, що їй навіть будильника не потрібно, адже щодня папуги прокидаються о шостій ранку. “І відразу починають співати, — зауважує співрозмовниця. — Спати лягають о десятій-одинадцятій вечора, просто вимикаю світло і вони заспокоюються. Тричі на день годуємо їх. Я працюю санітаркою у відділенні хірургії, то коли на роботі, пташок доглядає свекруха. Купуємо для пернатих спеціальний вітамінний корм, а також даємо траву, гілочки з дерев, подрібнену яєчну шкаралупу для міцності кісток”.
Власниця пташиного царства каже, що кожен папуга має свій характер. “Самички більш агресивні, коли мають пташенят, то можуть навіть нападати, кусатися. А от самці зазвичай балакучіші, люблять свистіти й наслідувати звуки, — зауважує Марія Матвійчук. — А загалом корели (із родини какаду, мають досить високий чубчик на голові та довгий загострений хвіст. — Авт.) надзвичайно дружелюбні й товариські. Звісно, папужки бувають трішки галасливі, тому такі “компаньйони” не для тих, хто любить тишу. Інколи сміємося, що вони літають по хаті, мов ті квадрокоптери. А часом і капості можуть зробити, як-от тюль порвати чи вазон погризти.
Дехто може покрутити пальцем біля скроні, мовляв, нащо стільки птахів? Знаєте, коли повертаюся додому після важкого робочого дня, то “спілкування” з пернатими мене заспокоює. Люблю за ними спостерігати. Такий собі пташиний релакс”.
За словами жінки, до їхнього будинку часто приходять односельці з дітьми, щоб побачити екзотичних пернатих. “Для них це наче побувати на екскурсії у зоопарку, — пояснює Марія. — Тому нікому не відмовляю”.
