Нещодавно традицію приготування решетилівської шпундри внесли до переліку нематеріальної культурної спадщини області.
“Мало хто знає, але ще у ХVІІІ столітті Параска Жуковська, мати Івана Котляревського, яка походила з роду решетилівських козаків, готувала шпундру. Про це він згадав у своїй поемі “Енеїда”: “І їли бублики, кав’яр. Був борщ до шпундрів з буряками. А в юшці потрух з галушками...”, — розповідає місцева господиня Любов Ткаченко. — Найчастіше шпундру готували на свята (Різдво, Великдень, весілля, хрестини), адже м’ясо в ті часи не було буденною їжею. Здавна вважалося: якщо господарі пригощають шпундрою, то ці гості — шановані.
Для приготування страви беру 500 грамів свинячої грудинки. Нарізаю її дрібними шматочками, обкачую у борошні й обсмажую на салі з цибулею (її треба десь 4 — 5 головок). Відтак закладаю це м’ясо в каструлю разом із нарізаними шматками червоного буряку (500 — 700 грамів). Далі заливаю суміш склянкою бурякового квасу, солю, перчу й повільно тушкую, так 1,5 — 2 години, до готовності. Окрім традиційних інгредієнтів, додаю до страви ще ягоди калини, базилік, м’яту та квіти чорнобривців. Вони надають шпундрі особливого аромату й легкої терпкості. А подають її з гречаною кашею, пампушками, хлібом”.
До речі, Решетилівський професійний аграрний ліцей імені І. Г. Боровенського активно популяризує шпундру. Зокрема, студенти вивчають технологію її приготування, збирають старовинні рецепти в місцевих жителів і створюють нові інтерпретації страви.
