В Україні діє мережа центрів, яка пропонує з допомогою доволі дивних методів дізнатися все про свій стан здоров’я, пише газета Експрес. Уявіть: ви надягаєте навушники, і за 15 хвилин вам зачитують список діагнозів. Та одразу рекомендують курс лікування. Щоправда, більшість медикаментів можна придбати лише у цьому центрі.
“Ми позбавимо вас нескінченного ходіння по медичних кабінетах”, — рекламують свої дивовижні послуги такі центри.
“Хочете дізнатись про стан свого здоров’я за 1,5 години? Запрошуємо вас на біорезонансну діагностику! Цей метод замінює 12 лікарів”, — гучно запевняють вони. Звучить цікаво: платиш 450 гривень — і знаєш усе про свій організм, не треба здавати десятки аналізів, робити УЗД, томографію...
Цей чудо-метод — біорезонансна діагностика. Як насправді він працює? Ми вирішили перевірити це на власному досвіді. Результати порівняємо з реальними показниками стану здоров’я, які отримаємо в медичній лабораторії. Наш експеримент контролюватиме лікар Микола Островський.
Отже, я, 24-річна Христина Біляковська, спершу здала всі потрібні аналізи та пройшла обстеження, аби дослідити стан свого здоров’я.
“Я порекомендував журналістці зробити загальний аналіз крові, розширений біохімічний аналіз крові, аналіз крові на гормони, пройти ультразвукове обстеження органів черевної порожнини, малого таза та щитоподібної залози, — каже лікар Микола Островський. — Також розпитав її про скарги, провів фізикальне обстеження (пальпацію, перкусію та аускультацію)”.
Маючи результати досліджень, телефоную за одним з оголошень центру, який пропонує біорезонансну діагностику. Зустріч з працівниками — за тиждень.
...Під’їжджаємо за вказаною адресою — вулиця Антоновича, 138-б, Львів. Перед нами — складське приміщення, нема жодної вивіски. Проходимо занедбане подвір’я. Підіймаємось на третій поверх, шукаємо в темному коридорі кабінет 33.
“Заходьте!” — запрошує нас чоловік у сірому светрі.
У маленькій кімнаті — письмовий стіл із журналами на медичну тематику і зошитом, тумбочка. Посередині — шафа-вішак. Хмм... Де ж діагностичне обладнання?
ДОСЛІДЖЕННЯ ЧЕРЕЗ ВУХА
Чоловік нам не відрекомендувався. Однак уже пояснює: “Діагностика проводиться приладом, до якого під’єднані спеціальні навушники з тригерними датчиками. Ультразвук надходить до голови, а потім віддає назад імпульс. Через кору головного мозку проходить біорезонанс. Завдяки цьому ми будемо бачити на екрані всі органи.
Але перед тим ви маєте сказати медику, що вас турбує, які ліки вживаєте. Далі він видасть список діагнозів, залежно від кількості скарг”.
Стоп! Тобто лікар ставитиме діагноз за скаргами? А прилад лише це підтвердить?
Читайте також: Порошенко наголосив, без чого не підпише бюджет на 2019 рік
“Діагностувати кожен орган прилад може дууууже довго, аж до хромосом! Але це невигідно, бо дорого. Це не УЗД, а діагностика всередині органів”, — каже чоловік. Цікаво, він сам вірить у те, що говорить?
До кімнати заходить лікарка, що має проводити діагностику. Жінка приблизно 35 — 40 років одягає білий халат і кличе мене за ширму-вішак.
“Ви лікарка?” — цікавлюсь. “Так”, — відповідає. Сідає за стіл із ноутбуком.
“Одягайте навушники, починаємо обстеження!” — каже. Так, обстеження УСЬОГО організму через вуха! Може, це якісь незвичайні навушники? Але такі Panasonic чи не в кожному магазині техніки купити можна...
ЦЕ КАВА КАЛЬЦІЙ ПОВИМИВАЛА!
“Назвіть ваше ім’я і по батькові, число, місяць і рік народження, — жінка вводить дані у табличку на комп’ютері. — Що вас турбує?”.
Вигадую, що їм дуже багато м’яса, та ще й на ніч. Уже рік нібито відчуваю болі у правій верхній частині живота, вранці знемагаю від гіркоти у роті. А ще нарікаю на постійну втому та біль голови.
“Болі та гіркота — це жов- чевий міхур. Біль голови — тиск, — мимрить пані лікарка. — Тримайте на вухах навушники 10 хвилин. Можете не переживати, лазери вмонтовані у тригерних датчиках. Але випромінювання там нема. Вони дозволені навіть вагітним і дітям”.
Я одягла навушники, під'єднані до комп'ютера. Так і відбувалася діагностика.
На екрані ноутбука з’являються кольорові картинки органів, які нібито у цей момент досліджуються. Жовтий — це кишківник, зелений — жовчевий міхур. Різнокольорові трикутники та квадрати, за словами лікарки, вказують на локалізацію проблеми.
Жінка коментує: “Остеопороз, стінка жовчевого міхура потовщена, дискінезія, гентаміцин”.
“Що це означає? Це мої діагнози? — питаю я. — А що це за цифри й графіки?”
“У програмі вбудовано показники норми, а при діагностиці фіксуються ваші відхилення, — каже жінка. — От, наприклад, у вас низький рівень заліза. І кальцію”.
“Низький — це скільки?” — питаю. Та жінка не відповідає.
Роздруковує на принтері чотири кольорові аркуші зі зображеннями органів. Згідно з умовними позначеннями, у мене немає жодного здорового!
Читайте також: НАБУ склало антирейтинг кримінальних справ, які ігнорують суди
“Кави багато п’єте?” — питає лікарка.
“По чотири чашки на день”, — вигадую.
“От вам кава кальцій і повимивала”, — робить висновок жінка.
“Отже, у шлунку — рефлюкс-гастрит, закид густої жовчі у дванадцятипалу кишку через потовщену стінку жовчевого міхура. Звідси і ваші болі! Це через звичку наїдатися на ніч. Крім того, на це впливає велика кількість білкової їжі, зокрема, м’яса”.
Хах! Але ж я це вигадала! Насправді на ніч не їм ніколи, а м’яса не вживаю майже два роки! І болі вигадала.
“Також у вас непереносимість глютену, аденовірус, ринопатія. Маєте солі й пісок у правій нирці. Алергія на злакові, гентаміцин, бібліотечний пил, запах книжок. А щитоподібній залозі йоду бракує”.
Ого, скільки діагнозів за 15 хвилин! “Від собак у вас глисти, — веде далі жінка. — Маєте шийний остеохондроз, трохи сповільнене кровопостачання...”
Дає мені аркуш, на якому в лівому кутку надруковані мої “діагнози”. Хоча самого слова “діагноз” немає. Жодної печатки чи підпису!
З допомогою такого зображення мені діагностували міжхребцевий остеохондроз.
ВІДКРИВАЙТЕ ГАМАНЕЦЬ
Далі пані в білому халаті виписує мені медикаменти. “Спершу лікуємо жовчевий міхур, — каже. — Будете пити антиліпідний чай, жовчогінний. Таблетки “Урсофальк” — одну капсулу на ніч, щоби розрідити згустки жовчі. А щоб її вивести, треба вживати препарат “Дайджест”. А також не завадить “Пантокрин” і “Спіруліна”. А ще обов’язково придбайте порошок із кальцієм і сядьте на дієту! Знайдете в інтернеті “Стіл No5 за Певзнером”. Дотримуйтесь такого раціону 3 — 4 тижні”.
Розпитую у жінки, куди до неї можна прийти на прийом після місяця так званого лікування.
“Мене звати Руслана Ярославівна, приймаю тут і ще в одному місці. Ні, не в поліклініці”, — каже вона.
“А як ваше прізвище?”
“Не треба прізвища. Просто Руслана Ярославівна, — відводить погляд. — Тут є номер — можете телефонувати. Тепер підійдіть до чоловіка при вході, він вам розкаже про препарати. Деякі ви можете придбати лише на нашому сайті”.
Згодом я знайду в інтернеті ціни на ці препарати. Так, “Дайджест” коштує 792 гривні, “Спіруліна” в капсулах — 871 гривню, порошок із кальцієм — 1003 гривні, антиліпідний чай — 396 гривень. Нічого собі! Додайте витрати на аптечні препарати — ще 1000 гривень. Ну і 450 гривень за саму діагностику.
Підсумок — візит у кабінет “коштував” би мені загалом 4512 гривень! І купу нервів через десяток нібито діагностованих болячок.
ОЦІНКА МОГО ЛІКАРЯ
Микола Островський вивчив результати аналізів, які я отримала у медичній лабораторії. Виявилося, що порушень у функціонуванні моїх органів... не виявлено! “Єди- ний нюанс — аналіз крові на гормони показав субклінічний гіпотиреоз — порушення роботи щитоподібної залози, що потребує медикаментозної корекції”, — каже він.
Що ж тоді мені діагностували через навушники?
Лікар коментує:
“Глютенова ентеропатія (непереносимість глютену). Глютен — це один з білків, який входить до складу злакових (пшениця, жито, овес, ячмінь). Якщо людина з глютеновою ентеропатією з’їсть шматок хліба, макарони чи печиво — її травна система одразу негативно відреагує на це. Справжня діагностика захворювання базується на результатах визначення специфічних антитіл, та за потреби — біопсії.
Дискінезія жовчевого міхура. Це стан на межі норми та захворювання, характеризується порушенням виведення жовчі з жовчевого міхура. За результатами ультразвукового обстеження органів черевної порожнини було встановлено, що жовчевий міхур Христини повністю нормальний.
Гіперуратурія — цей стан характеризує підвищене виділення солей сечової кислоти з сечею. Часто спостерігається при подагрі, може бути і як окреме явище. Аналіз засвідчив, що у Христини вміст сечової кислоти в крові — у межах норми. Також вона доздала аналіз сечі — і таких солей виявлено не було.
Хронічний рефлюкс-гастрит — це захворювання шлунка, спричинене постійним закиданням у нього жовчі з дванадцятипалої кишки. Захворювання має чітку симптоматику, якої у пацієнтки немає.
Міжхребцевий остеохондроз. Цим діагнозом часто “грішать” і справжні медики. Те, що прийнято називати остеохондрозом, насправді — група рідкісних захворювань, що пов’язані з порушенням нормального розвитку кісток та ураженням центрів окостеніння. Звичайний біль у спині та шиї точно не є остеохондрозом. А в Христини немає навіть скарг на болі в спині.
Аденовірусна інфекція. Аденовіруси викликають захворювання дихальної системи, очей, надзвичайно рідко — травної та сечовидільної систем. Встановлення тако- го діагнозу без взяття крові, мазка-відбитка з кон’юнктиви чи змиву з носоглотки — це щось з розряду наукової фантастики! Жодних симптомів такої інфекції у Христини не виявлено як за результатами аналізів, так і за скаргами.
Алергія на пилок злакових та на антибіотик гентаміцин. Алергія — це підвищена чутливість організму до певного фактора, а також неправильна реакція на нього. Стандарт діагностики алергічних захворювань — шкірний тест чи виявлення специфічних антитіл у крові. Діагностувати алергію безконтактно — неможливо. Тож і цей діагноз, як і попередні, — вигаданий”.
У процесі експерименту ми знайшли людей, які постраждали від такої діагностики. Вони розповідають про власний шокуючий досвід у схожих центрах. Також ми надіслали запит до Міністерства охорони здоров’я, аби з’ясувати — на підставі чого цей і схожі центри провадять діяльність? Продовження — в наступних номерах “Експресу”.
Нагадаємо, Науковці довели, що симптоми діабету виникають за 20 років до встановлення діагнозу
