Не лише деякі учасники українського нацвідбору “Євробачення” кажуть, що вони “поза політикою”, відхрещуючись від чітких відповідей на гострі запитання, але й інші артисти, які, попри війну, не припиняють гастролей у Росії.
Як трактувати їхню позицію? Дискутуємо про це з мистецтвознавцем, істориком Вадимом Скуратівським, письменником, професором Києво-Могилянської академії Володимиром Панченком, а також громадським діячем, активістом Громадянського руху “Відсіч” Сергієм Осначем.
— Як ставитеся до тези, що мистецтво може бути поза політикою?
С. Оснач:
— Не вірте тим, хто так каже, бо якраз вони роблять мистецтво політикою та пропагандою. І коли люди в ефірі не відповідають, чий Крим, це також — не поза політикою. Це проросійська політична позиція. Фактично — колаборація. У час, коли протистоїмо агресорові, коли сотні українців перебувають у полоні в окупантів, тисячі загинули, а мільйони втратили домівки, поводитися так — неприйнятно.
Така поведінка деморалізує громадян. Високопосадовці на міжнародних заходах розповідають, що у нас війна, що на нас напала Росія. Тим часом українські артисти поводяться, наче війни немає, їздять виступати до країни-агресора, палко обіймаються із тими, хто проти України.
В. Панченко:
— Необов’язково брати участь у політичному житті країни, аби мати громадянську позицію, дотримуватися норм моралі. Це стосується кожної людини, незалежно від професії.
Джамала під час фіналу нацвідбору сказала учасницям дуету ANNA MARIA: “Запам’ятайте три речі. Крим — це Україна, Крим анексований, і в нас триває війна”. Це чітка громадянська позиція.
Нині деякі музиканти, шоумени кажуть, що питання війни, Криму — це політика, тож хай цими питаннями опікуються Президент та Верховна Рада, а ми єднаємо людей. Такими словесами вони прикривають головний мотив своєї поведінки — гроші!
Ця ситуація закріплює гібридність нинішньої війни Росії проти нас. Традиційні людські цінності розмиваються, стають невловимими, відносними, такими, що начебто не підлягають оцінці.
Я вважаю, що суспільство, яке демонструє байдужість до долі країни, безвідповідальність і моральну тупість, — хворе.
В. Скуратівський:
— У нинішній ситуації кожен повинен визначитися: визнає він факт російської агресії, анексії Криму й окупації частини Донбасу чи ні. Незалежно від того, чи є політиком, чи естрадним виконавцем.
Ви можете сказати, що не хочете війни, але водночас маєте поводитися так, щоб усі бачили, що ви громадянка чи громадянин України! Не розумію, як дама, яка перемогла у національному відборі, а потім відмовилась від участі в конкурсі, хоче помирити Росію з Україною за допомогою свого мистецтва в Росії! Набагато більше користі було б, якби вона сказала: “Я не поїду гастролювати до вас, бо ви розв’язали війну проти України”.
— Як варто було діяти, аби уникнути цього скандалу?
В. Панченко:
— Організаторам національного відбору на “Євробачення” радив би укласти спеціальний кодекс, критеріям якого мали би відповідати потенційні конкурсанти. Бо учасники пісенного конкурсу кажуть: ми не порушуємо законодавства. Але є ще закони моралі, людського співіснування!
— Яку науку з минулого варто почерпнути?
С. Оснач:
— Митці, що підтримували диктаторів, зазнавали серйозних іміджевих втрат, їх усували з інформаційного поля. Так було завжди. Так має бути нині.
В. Панченко:
— Явище колаборації — не нове. Завжди знаходилися герої й нейтрали, готові вручати ворогові хліб та сіль, відверті колаборанти і негідники.
Пропонуємо вашій увазі також розмову з відомим продюсером та театральним режисером Сергієм Проскурнею про те, як його оштрафували під час Євробачення-2017 за висловлювання про війну.
