Частішають випадки, коли жінки й чоловіки відкрито зізнаються у своїй нетрадиційній сексуальній орієнтації. Дехто з них називає себе віруючим. Нагадаємо, більшість Церков вважають гомосексуалізм гріхом. То що робити таким людям?
Про це говоримо з протоієреєм Михайлом Сиваком, проректором Православної богословської академії (ПЦУ), отцем Ігорем Бойком, ректором Духовної семінарії Святого Духа (УГКЦ), та Василем Боєчком, доктором теології, єпископом Церкви християн віри євангельської.
— Нагадайте, яка позиція Церкви щодо гомосексуалізму?
прот. Михайло (ПЦУ):
— У Книзі Буття йдеться про те, що Бог створив чоловіка і жінку як шлюбну пару, вона має поєднуватися любов’ю. Це зразок природного життя і природних потягів протилежних статей. Сексуальний потяг людей однакової статі є наслідком гріхопадіння. Тож позиція Церкви щодо гомосексуалізму чітка й однозначна: ми вважаємо це явище викривленням людської природи й розцінюємо як гріх.
Гріх блуду, у тому числі одностатевих зв’язків, належить до умовної категорії тяжких, він віддаляє людину від Бога.
Гріх блуду, у тому числі одностатевих зв’язків, належить до умовної категорії тяжких, він віддаляє людину від Бога.
о. Ігор (УГКЦ):
— Церква не схвалює гомосексуальні стосунки й вважає їх гріховними. Люди сотворені на образ і подобу Божу, яка полягає у нашій відкритості до стосунків з іншими людьми. У Святому Письмі читаємо, що сотворив Бог чоловіка і жінку, і сказав їм бути плідними і намножувати землю, іншими словами — продовжувати діло сотворення. Наука не довела існування так званих гомосексуальних генів. Це означає, що гомосексуалами ми не народжуємося. Але середовище, у якому перебуваємо, виховання, яке отримуємо, культура, яка має на нас свій вплив, і таке інше можуть сформувати гомосексуальні схильності.
єп. Василь Боєчко:
— Гомосексуальність — це зло, результат небувалої кризи моралі та безбожності. На світанку життя людства серед численних гріхів домінуючим був гріх статевої розбещеності. За ці гріхи перший світ був знищений всесвітнім потопом, а пізніше були спалені Божим вогнем Содом і Гоморра з навколишніми містами. У час Нового Завіту ставлення Закону Божого до гріхів розбещеності залишилося незмінним.
— З вашої практики, чи часто зізнаються люди на сповіді у нетрадиційній орієнтації?
прот. Михайло (ПЦУ):
— Люди рідко щиро визнають такий гріх перед священником на сповіді. Зазвичай приховують його, не хочуть про нього говорити. Попри це, випадки, коли люди каються і отримують зцілення від гріха блуду, також є. Ми завжди закликаємо звертатися з різними недугами — навіть такими — до священника.
о. Ігор (УГКЦ):
— Не можу пригадати, щоби за час мого душпастирського служіння, (а це вже 16 років священства) хтось звертався до мене у сповіді на цю тему. А навіть якщо б і хтось був, то наш обов’язок є прийняти і супроводжувати таку особу з гомосексуальною схильністю.
— Що Церква радить тим, хто відчуває потяг до своєї статі?
прот. Михайло (ПЦУ):
— Те, що людина відчуває в собі неприродні потяги, свідчить про її внутрішні рани. Їх треба лікувати. Щоб їх позбутися, християнинові варто докладати максимум зусиль — каятися, сповідатися, брати участь у Таїнствах і просити в молитвах, щоб Господь своєю благодаттю зцілив його духовні недуги. Якщо людина, яка відчуває потяг до своєї статі, зцілиться від недуги, то в майбутньому може утворити справжню сім’ю і жити повноцінним християнським життям.
Те, що людина відчуває в собі неприродні потяги, свідчить про її внутрішні рани. Їх треба лікувати.
єп. Василь Боєчко:
— Дорога до щасливого та повноцінного життя одна — щире покаяння перед Господом Богом, яке приносить цілковите звільнення від будь-якої гріховної залежності. Священна наука Спасителя людства Ісуса Христа і святих апостолів абсолютно засуджує будь-які прояви дискримінації людей — за расовою приналежністю, світоглядом, віросповіданням, а також статевою розбещеністю. Завдання незрадливої Церкви Христової — любов’ю, гуманністю, терпеливістю та жертовністю допомогти цим людям назавжди звільнитися від цього гріховного ярма та внаслідок щирого покаяння і примирення з Богом одержати від Нього небесно-осяйний дарунок — нове щасливе та благословенне повноцінне життя у сімейному колі та в єднанні з Богом та побожними людьми.
о. Ігор (УГКЦ):
— Якщо особа не відчуває потягу до особи протилежної статі, то насамперед варто довідатися, чому так є, у якому середовищі вона перебувала, виростала чи виховувалася. Церква завжди готова духовно підтримувати осіб, котрі мають гомосексуальну схильність, якщо вони потребують такої духовної підтримки чи допомоги. Людині з гомосексуальною схильністю слід допомогти зрозуміти, що вона покликана жити у чистоті. Духовні особи можуть допомогти сприйняти себе, свої немочі, але не повинні з ними змирятися. Немає такого гріха, якого Господь не хотів би нам простити. Якщо у нас є щире каяття у гріхах і бажання виправитися, тоді Господь прощає нам їх і дає духовну силу. Якщо така особа звернеться до Церкви і буде визнавати свою поведінку гріховною, вона завжди буде прийнята. Тому що Церква засуджує гріх, а не особу.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, чому в Україні зменшується кількість віруючих
