“Клянусь Аполлоном-цілителем, Асклепієм, Гігієєю та Панакеєю й усіма богами та богинями, беручи їх у свідки, виконувати чесно, відповідно до моїх сил і мого розуміння цю присягу і письмове зобов’язання...” Такими словами, як вважається, присягали на вірність професії учні лікаря золотої доби Афін і філософа, який увійшов в історію як “батько медицини”. З його ім’ям пов’язують і документ, що складається з 10 тез, у яких сформульовано етичні засади медичного працівника.
Утім сучасні випускники медичних вишів, отримуючи дипломи, зачитують Клятву лікаря України.
— Ця клятва затверджена Указом Президента України у 1992 році. У ній сформульовано вісім тез етичного змісту, яких має дотримуватися лікар, — каже дослідник історії Олександр Стражний, лікар-психотерапевт, психолог, письменник. — У першій тезі клятви є такі слова: “Усі знання, сили та вміння віддавати справі охорони і поліпшення здоров’я людини, лікуванню і запобіганню захворюванням, подавати медичну допомогу всім, хто її потребує; незмінно керуватися у своїх діях і помислах принципами загальнолюдської моралі, бути безкорисливим і чуйним до хворих, визнавати свої помилки, гідно продовжувати благородні традиції світової медицини”. А в останній: “Власним прикладом сприяти вихованню фізично і морально здорового покоління, утверджувати високі ідеали милосердя, любові, злагоди і взаємоповаги між людьми”.
— А що заповідав лікарям у своїй присязі Гіппократ?
— “Про що б я не дізнався під час виконання своїх професійних дій або окрім них, що б не побачив і не почув про дії людського життя, які не слід будь-коли розголошувати, я змовчу, вважаючи це таємницею... Коли ж я... оскверню дану клятву, нехай моя доля від мене відвернеться”, — цитує клятву лікар-психіатр, психотерапевт Віталій Закладний. — І в Міжнародному кодексі медичної етики, законодавстві у сфері охорони здоров’я більшості цивілізованих країн нині є статті, що передбачають необхідність зберігати лікарську таємницю. До речі, у клятві лікаря України теж є теза про лікарську таємницю.
— У клятві Гіппократа також читаємо: “Я не дам нікому, хто буде просити, смертельного засобу і не вкажу шляху для подібного задуму; так само я не дам жодній жінці абортивного песарія”, — каже кандидатка філософських наук, дослідниця етичних кодексів Анна Чумак, методистка Національного центру “Мала академія наук України”. — У наш час ці тези сприймаються не так однозначно.
Адже правова регуляція абортування визначається відповідно до законодавчої бази різних країн, і евтаназія у світі також стає практикою медичного лікування. До слова, неактуально звучить і теза Гіппократа “Жити спільно з учителем, а при потребі — ділитися з ним своїми статками”. Медична освіта нині ж не передається від старшого знахаря, як це було в минулому.
— Повертаючись до клятви лікаря України — чи є відповідальність за її порушення?
В. Закладний:
— У клятві лікаря України є теза, за змістом аналогічна статті 145 Кримінального кодексу, яка передбачає кримінальну відповідальність за умисне розголошення лікарської таємниці. Такий злочин карається штрафом, обмеженням волі, позбавленням права на професійну діяльність. Утім юридичної сили клятва лікаря сама собою не має.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також текст про коронавірусний колапс по-українськи
