“Уявляєш, другий місяць шукаю продавця на зарплату сім-вісім тисяч гривень у свій магазинчик, — розповідає знайомий. — І ніхто не зголошується! Доводиться самому стояти за прилавком”.
Тим часом, за даними Держстату, рівень безробіття в країні коливається у межах 9%. У квітні офіційно зареєстровано 311 тисяч безробітних! Обстеження економічної активності населення, яке проводить Держстат України за методологією Міжнародної організації праці (МОП), засвідчує, що у середньому за 2018 рік у країні чисельність безробітних становила 1,6 млн осіб, це 9,1% всієї робочої сили працездатного віку.
Дивна ситуація: на сайтах пошуку роботи — чимало вакансій. У багатьох компаніях кажуть, що в них — кадровий голод. Чому ж тоді безробітних так багато?
Щоб з’ясувати це, вирушаю до центру зайнятості на ярмарок вакансій. Десятки установ, організацій та підприємств пропонують більш як тисячу (!) варіантів роботи. “Кого шукаєте?” — питаю представницю одного з енергетичних підприємств. “О, нам потрібні електрослюсарі, електромонтери з випробувань та вимірювань, з експлуатації лічильників, малярі, — відповідає. — Наприклад, контролер енергонагляду може розраховувати на 6,6 тисячі гривень на місяць. А от електромонтер — на 8,8 — 10 тисяч”.
“І нам дуже потрібні маляри, зварники, бетонярі, бляхарі, столяри, сантехніки, електрики, арматурники, опалубники, плиточники, склярі, водії. Зарплата — 10 — 15 тисяч гривень на місяць і вища, — долучається до розмови представник будівельної компанії пан Микола. — Так, молодь після училища приходить працювати, але через місяць-другий втікає за кордон, де за таку саму роботу платять 1 — 1,5 тисячі євро”.
“А яку роботу ви шукаєте?” — питаю молодого чоловіка, що уважно вивчає інформацію на дошці оголошень. “Я закінчив торговельно-економічний інститут, — каже пан Василь. — Шукаю роботу адміністратора, економіста. Залишив декілька резюме. Сказали, що зателефонують. Щоправда, низьку зарплату пропонують — 4 — 5 тисяч. Це мізерні гроші...”
Видно, що більшість роботодавців справді має неабиякі проблеми з кадрами. Підприємствам та установам потрібні вчителі, медсестри, діловоди, психологи, інспектори з безпеки дорожнього руху (військова служба за контрактом), лікарі-педіатри та інші спеціалісти — на сайті центру зайнятості я нарахувала більш як півтисячі актуальних вакансій. Щоправда, у державних компаніях пропонують зазвичай дуже малу зарплату. Приміром, медсестрі у геріатричному інтернаті чи фахівцеві із фізичної реабілітації дають “мінімалку” — 4173 гривні на місяць (з вирахуванням податків — 3360 грн).
Звертаю увагу на оголошення: “Приведи друга на роботу — отримай премію 3500 гривень (через два місяці — 2 тисячі, через п’ять — 1,5 тисячі)”. Відома міжнародна компанія знайшла цікавий спосіб приваблювати працівників. Роботодавці мені розповіли, що цей метод реально працює, бо вигідно всім: завод має нового працівника, фахівець — роботу і зарплату, а той, хто його “посватав”, — премію.
Одне слово, робота є, а середній рівень зарплат, задекларований на ярмарку, становить близько 9600 гривень. Чому ж тоді, попри високий рівень безробіття, працедавці не можуть набрати персонал?
“Основна причина — невідповідність між умовами роботи і сподіваннями передусім щодо зарплати, — коментує Людмила Ткаченко, провідна наукова співробітниця Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАНУ. — Дедалі менше людей вибирає важку регламентовану працю, більше орієнтується на гнучкі та легкі умови”.
“Є ще один бік медалі — у багатьох претендентів рівень знань дуже низький, і фірми з хорошими зарплатами не хочуть працевлаштовувати їх, — коментує Роман Комар, генеральний директор компанії. — Багато заробляти можуть фахівці, професіонали. Якщо ви виконуєте роботу на трієчку, то й розраховувати на високу оплату праці не варто.
Вважаю, що не слід нарікати на роботодавців, які мало платять. Треба вчитися, вдосконалюватися, і тоді компанії з високим рівнем оплати праці охоче приймуть вас на роботу”.
Читайте також історію мами, чий син постраждав від цькування у школі.
