31 березня ми обиратимемо Президента, роблячи позначку в паперовому бюлетені. Тим часом у різних країнах світу випробовують електронне голосування. Наприклад, на останніх виборах в Естонії приблизно 25% громадян країни голосували через інтернет.
Докладніше про електронне голосування та наскільки така практика потрібна Україні — у розмові з Олексієм Кошелем, керівником ГО “Комітет виборців України”, та Назаром Бойком, аналітиком моніторингово-аналітичної групи “Цифра”.
— Як саме відбувається голосування через інтернет?
Н. Бойко:
— В Естонії, наприклад, алгоритм голосування доволі простий. Кожен громадянин країни має ID-картку, за допомогою якої реєструється у системі для голосування. Потім заходить на спеціальний сайт і голосує там. На волевиявлення він має тиждень.
А, скажімо, у Норвегії виборцю давали три тижні, щоби проголосувати. Більше того: якщо за тиждень ви змінили свій вибір, то можете зайти на сайт і проголосувати за іншого кандидата! Якщо ж ви прийшли у день виборів на дільницю, щоб проголосувати паперовим бюлетенем, то ваше електронне голосування не зараховується.
До речі, у США голосують за допомогою сканер-машин. Бюлетень відскановується, а результат голосування зчитує комп’ютер. Паперова версія документа також зберігається.
О. Кошель:
— Додам, що в Естонії мож на проголосувати і з допомогою паперового бюлетеня, і онлайн.
Електронне голосування практикувалося й у Франції. Ця країна дозволяла своїм громадянам, що проживають за кордоном, проголосувати через інтернет. Однак згодом відмовилася від цієї практики. Тепер такі громадяни голосують за допомогою пошти.
— Чи може, на ваш погляд, онлайн-форма вплинути на збільшення кількості охочих проголосувати?
Н. Бойко:
— Коли електронне голосування запроваджували в Норвегії та Естонії, у такий спосіб хотіли залучити до виборів неактивні верстви населення, зокрема молодь. В Естонії це частково спрацювало. А от у Норвегії значного зростання кількості охочих проголосувати не було.
— Чи потрібне онлайн-голосування в Україні?
О. Кошель:
— Перша перешкода для введення такої практики — загроза кібервтручання. Друга — недовіра громадян до процесу підрахунку голосів.
Н. Бойко:
— Ще одна небезпека — збереження таємниці голосування. Скажімо, Норвегія у 2011 та 2013 роках проводила вибори через інтернет. Десятки тисяч людей голосували онлайн, система працювала чудово, не було жодних збоїв. Та під час соцдослідження понад 50% респондентів заявили, що під час такого волевиявлення готові вказати, за кого потрібно голосувати, своїм рідним. Тож Норвегія відмовилася від електронних виборів, щоби зберегти таємницю голосування.
Небезпека зовнішніх втручань у вибори стала ще однією причиною, що змусила такі країни, як Норвегія, Великобританія і Швейцарія, повернутися до звичного голосування бюлетенями.
Крім того, електронне голосування не дає можливості проводити поствиборчі аудити. Якщо у когось виникли сумніви в результаті голосування, то паперові бюлетені можна перерахувати, а от електронні — ні.
О. Кошель:
— До речі, попередній склад ЦВК в Україні розробив законопроект, що передбачає електронну передачу даних від дільниць. Згідно з ідеєю, стара паперова система зали- шається, але разом із тим запроваджується електронна — з допомогою електронного підпису. Це дозволяє за лічені години дізнатися результати голосування.
Перевага електронних виборів також у тому, що утримувати виборчі дільниці та підраховувати голоси вручну не потрібно. Щоправда, тоді доведеться інвестувати у створення та постійне оновлення програмного забезпечення.
Радимо до вашої уваги текст про те, що обіцяють українцям кандидати у президенти?
