Підписано указ про Стратегію національно-патріотичного виховання. До 1 серпня Кабмін повинен розробити і затвердити план дій на 2020 — 2025 роки щодо реалізації цієї стратегії.
Багато хто вважає: якби патріотичне виховання в Україні проводилося на належному рівні, то російським агресорам не вдалося б так швидко окупувати Крим та Донбас. Як же гартують патріотів в інших країнах? Про це розповідають Валентина Гарнійчук, наукова співробітниця Лабораторії морально-етичного виховання Інституту проблем виховання НАПН, Ярослав Юрчишин, активіст “Пласту”, та Ірина Магрицька, громадська активістка, дослідниця української історії.
— Дехто дивується: навіщо, мовляв, штучно нав’язувати любов до Батьківщини?
І. Магрицька:
— Патріотизм об’єднує населення країни в одну націю, він — запорука розвитку держави. Ця чеснота не успадковується генетично, вона формується внаслідок виховання.
Я. Юрчишин:
— Національно-патріотичне виховання має формувати в підростаючого покоління гордість за свою країну. Програма виховання патріотів мала б проходити наскрізною лінією з дитячого садочка. Вчимо у школі хімію — не забуваємо розказати дітям про наших видатних хіміків, те саме з історією, географією, математикою, фізикою. Нам є ким та чим гордитися. Але, виховуючи патріотів, важливо не протиставляти себе іншим народам, націям, а плекати повагу до них.
— Чи погоджуєтеся з думкою, що якби в нас усі ці роки вели національно-патріотичне виховання на нормальному рівні, то й війни з Росією не було б?
І. Магрицька:
— На Донбасі місцева влада виділяла кошти на виховання регіонального патріотизму, який заперечував патріотизм український. Як приклад, програма “Патріот Луганщини”, що була розрахована на 2011 — 2014 роки, на неї спрямували понад 10 мільйонів гривень. Там були традиційні для Донбасу теми з консервації “совка”: “Молодая гвардія”, “вєлікая Побєда”, російсько-українська дружба, “Зарніца”... А загальноукраїнських цінностей — нуль.
В. Гарнійчук:
— Тож національно-патріотичне виховання — аспект національної безпеки. Любов до Батьківщини, народу, повага до прав людини, дотримання закону мають стати нормою життєдіяльності.
— А чи можемо щось повчальне перейняти в інших країн?
І. Магрицька:
— Декілька років тому польське міністерство культури та національної спадщини запустило в інтернеті освітній веб-сайт для 4 — 5-річних дітей, який допомагає юним полякам засвоїти стандарти рідної культури. Тут діти можуть в ігровій формі помандрувати теренами Польщі, довершити художні полотна Яна Матейка і допомогти Фридерику Шопену скомпонувати музичні твори.
Польський уряд розробив і впроваджує розраховану на молодих людей програму “Патріотизм завтрашнього дня”, за якою місцева влада організовує дні національного прапора, в аудіо- та відеороликах розповідає про досягнення Польщі й заохочує молодих поляків розбудовувати рідну країну, а не їхати за кордон.
Хоча в Америці немає спеціальної державної програми з виховання патріотизму, але патріотичним духом там просякнуте все життя. Три чверті американців пишаються належністю до своєї нації, майже половина американських родин прикрашають свій будинок національним прапором, 9 із 10 громадян відчувають гордість, коли лунає їхній державний гімн.
В. Гарнійчук:
— Цікавий досвід Ізраїлю, де система виховання патріота-воїна-громадянина є питанням загальнодержавного масштабу і починається з допризовної підготовки, яку здійснюють у межах молодіжної воєнізованої організації ГАДНА. Ця служба щороку проводить літні двотижневі військові збори юнаків і дівчат, на яких передбачені заняття зі стрілецької, фізичної та стройової підготовки.
Саме там у дітей формують патріотизм, мотивацію до армійської служби, саме там вони засвоюють перші уроки армійського товариства та взаємовиручки.
Радимо також прочитати текст про вибори до Верховної Ради. Ви дізнаєтеся про грошові застави, компенсації витрат по-новому та місця в ОВК для "Голосу" і "Слуги народу".
