Про це повідомляє Громадське.
Коваль став членом ОУН в 1938 році під псевдонімом «Дем’ян». У 1941 році керував проголошенням Акта відновлення Української держави в місті Долині на Івано-Франківщині, звідки він родом.
Наприкінці 1941 року його відправили до концтабору разом з першою групою 25 українських політв’язнів, названих «Групою Бандери». У ній також були брат Степана Бандери Василь, один з ідеологів ОУН Степан Ленкавський та політдіяч Петро Мірчук.
Після евакуації «Аушвіцу» 18 січня 1945 року Коваля відправили до «Мельк» та «Ебензе», звідки потім його визволили американські війська.
«Я пробув у таборі до кінця війни, а вже перед кінцем війни нас забрали з «Аушвіца» і перевезли до Австрії, бо вже наближався фронт. На початку 1945 р. нас вивезли з табору. Ми ще добу марширували до поїзда, тиждень тривала наша мандрівка до Австрії, відтак нас завезли до «Маутхаузена». Тяжко сказати, скільки всього членів ОУН пройшло через «Аушвіц». Але нас, провідних членів, які було заарештовані нацистами на початку, було 50 чоловік», — розповів Коваль у спогадах про концтабір в інтерв’ю «Радіо Свобода» у 2015 році.
Після війни Коваль був головою ради українських громадських організацій Бельгії, а також одним із президентів Європейського Конгресу Українців. За Женевською конвенцією Коваль мав статус біженця у Бельгії, а в 1997 році отримав громадянство України.
Коваль був нагороджений орденом «За заслуги» 3 ступеню, бельгійським королівським орденом Леопольда, орденом Володимира Великого, орденом Свободи.
Нагадаємо, під Рогатином у бідоні знайшли повстанський архів (фото)
