Завтра українці підуть до храму й освячуватимуть воду, а після служби й святкового обіду справжні сміливці стрибатимуть в освячену ополонку, пише газета Експрес.
А як святкували Йордан наші предки? Які звичаї збереглися донині? Які страви слід готувати у Навечір'я Богоявлення? Детальніше про це розповідає Леся Горошко Погорецька, кандидатка історичних наук, наукова спiвробiтниця вiддiлу етнологiї сучасностi Iнституту народознавства НАНУ.
— Чому в народі цей Святвечір називається "голодною кутею"?
— Завершується тривалий цикл зимових свят, майже всі запаси їжі були вичерпані. Вважалося, що кутю готували з останніх зерен, які залишилися в господарстві.
— Які страви готувати?
— Такі ж, як і напередодні Різдва. За стіл слід сідати, коли на небі з'явиться перша зiрка. Спочатку треба випити трохи святої води, а вже потім споживати їжу.
— Що ще робили наші предки у Навечір'я Богоявлення?
— Перед вечерею господар обов'язково кропив освяченою водою усіх членів родини та господарство. Цього звичаю дотримуються і нині. У деяких регiонах України свячену воду виливали у криницi — вірили, що тоді вода в колодязi нiколи не висохне.
— Кажуть, що після Богоявлення не можна два тижні прати. Звідки це вірування?
— Ще в давнину заборонялося прати у йорданськiй водi упродовж двох тижнiв, бо вважалося, що вся вода свята в цей час. У деяких регіонах люди досі дотримуються такої традиції.
— У селах у Навечір'я малюють на дверях хрестики...
— Так, з давніх-давен хрестики малювали над кожним отвором в оселі — і над дверима, і над вікнами. Їх наносили освяченою крейдою, оліями або ж викопчували свічкою. Також наліплювали хрестики з тіста, яке замішували з освяченою водою. А коли в хаті хтось хворів, то це тісто зішкрібали з дверей і ним годувати хворого.
— А коли з хати виносять дідуха?
— Власне у Навечір'я. Так нібито проганяли померлих рiдних, яким настав час повертатися у потойбiчний свiт. При цьому казали: "Геть кутя з покуття, а узвар — йди на базар". Цi слова символiзували завершення циклу новорiчно-рiздвяних свят.
— Як святкували Водохреще?
— Вранці уся родина йшла до церкви. Після Святої Літургії кожен пив освячену воду. Опісля можна було сідати за стіл і їсти будь-які страви.
— А потім — стрибали в ополонку?
— Звісно! Стрибаючи в ополонку, наші предки вірили, що відправляють душі померлих у потойбічний світ. Обов'язково мали зануритися ті, хто на Маланку перебирався на всіляку нечисть: таке наряджання також уособлювало померлих родичів, тож їх треба було змити.
Також вірили, що хто стрибне в ополонку першим, той буде найздоровшим, адже з кожною наступною людиною вода ставала, так би мовити, менш святою. Тим часом бiля церкви хтось iз присутнiх обов'язково мав зробити кiлька пострiлiв з рушницi. Цими пострiлами люди проганяли коляду аж до наступних свят.
