Володимирові Бушному майже 81, пише газета Експрес. Йому не цікаво сидіти біля телевізора, як багатьом пенсіонерам. Йому цікаво вчитись! За останні два роки Володимир закінчив 15 онлайн-курсів, і не може дочекатися листопада, коли розпочне новий, 16-й.
Володимир 31 рік працював на військовому заводі електроапаратури. На пенсію Володимир вийшов у 59-ть. Після цього ще трохи працював — доки не став хворіти. Переніс два інфаркти, і про роботу довелося забути. Але життя тривало.
Оскільки свого часу чоловік закінчив радіотехнічний факультет Харківського політехнічного інституту, то з технікою був на "ти" і, на відміну від багатьох інших пенсіонерів, вільно користувався інтернетом за допомогою свого комп'ютера.
"Мені подобалися комп'ютерні ігри, які змушували мозок не просто думати, а закипати, — розповідає Володимир Бушний. — Наприклад, японська головоломка судоку на підставі цифрових комбінацій. Її вирішення — складне завдання. Та постійно грати також набридає. Якось донька запронувала зайти на сайт безплатних курсів. Оскільки школу я закінчив у 1955 році й багато чого забув, а, крім того, тоді не вчили того, чого вчать тепер, то мене зацікавило чимало тем".
Почав пан Володимир із курсу "Новітньої історії України: від початку другої світової війни". Потім перейшов до економіки, основ державної політики, науки повсякденного мислення, децентралізації, європейської історії, урбаністики, соціології та соціальних досліджень, соціального менеджменту, філософії. Із задоволенням прослухав курс лекцій відомого українського економіста Богдана Гаврилишина.
"Особливо важливими були для мене курси з української мови, — ділиться 80-річний студент. — Річ у тому, що все свідоме життя розмовляв російською мовою, але коли Україна стала незалежною, то перейшов на рідну -- українську. Адже мої батьки — українці, і я народився у Полтаві, де завжди розмовляли українською. Але так сталося, що потім пішов служити на флот і там, а також вже пізніше у Харкові, всі розмовляли російською. І я настільки звик до цієї мови, що коли приїжджав у Полтаву провідати батьків, то розмовляв із ними російською. Який же ж дурник! Хіба ж можна було так ображати своїх батьків? Але тоді я цього не розумів!"
Позаду у 80-річного пенсіонера також курс "Англійська мова. Морфологія", хоча у школі та інституті він вивчав французьку. Тепер, користуючись додатком Duolingo, протягом останнього місяця продовжує вивчати англійську.
"Я настільки поринаю у навчання, що проходжу курс за три-чотири дні, — каже чоловік. — Буває, зранку сідаю й вчуся 12 годин поспіль — до пізнього вечора з невеликими перервами на обід і вечерю".
Засновник онлайн-курсів Іван Примаченко дивується завзятості найстаршого учня: "Часом молодим людям бракує терпіння, вони кидають курс, не закінчивши його. Їм би повчитися у 80-річного Володимира Бушного, який має жагу до знань".
Ми присвятили рубрику людям, які не втомлюються жити. Історії наших героїв надихають і ще раз доводять: старість може бути активною! Розкажіть нам свою історію про життя на пенсії — пишіть на lysty.expres@gmail.com
