На 35-му тижні вагітності закарпатка народила двійняток. З донечкою Міланою все було добре, а от стан її сестрички Кароліни занепокоїв лікарів. Після обстеження у дитини виявили важку ваду — атрезію стравоходу. Вже наступного дня крихітку, яка важила лише 1600 грамів, прооперували.
— Атрезія у перекладі означає непрохідність. Це вроджена патологія, у цьому випадку — стравоходу, при якій відсутнє з’єднання між верхньою і нижньою частинами цього органа, а відтак їжа не потрапляє у шлунок, — пояснює Андрій Дворакевич, керівник Центру хірургії Лікарні святого Миколая (Перше ТМО міста Львова). — Завдяки сучасній ультразвуковій діагностиці ваду можна виявити ще під час внутрішньоутробного розвитку плода. За таких обставин вагітну скеровують на пологи до спеціалізованого медичного закладу (у Львові чи Києві), щоб одразу після появи на світ провести немовляті оперативне втручання. Або ж патологію виявляють після народження дитини. Основний її симптом — надмірне слиновиділення, яке свідчить про те, що немовля не може ковтати слину. Чи дитина починає приймати їжу, а тоді блює.
Відсутнє з’єднання між двома частинами стравоходу може становити від одного до семи сантиметрів. Коли діастаз (різниця) перевищує чотири сантиметри, доводиться робити декілька оперативних втручань. А нерідко навіть заміщати відсутню частину з’єднання товстою кишкою. Загалом же такі операції немовлятам проводять під час перших трьох діб після народження.
— Яким було лікування Кароліни?
— У місцевій лікарні для встановлення діагнозу дівчинці провели рентгенографію і виявили, що контрастна речовина не проходить по стравоходу. Тож її терміново доправили з Мукачевого до нас. А вже ввечері, після дообстеження й відповідної підготовки, ми провели малоінвазивну операцію — торакоскопічно, через три невеличкі проколи в грудній клітці, крізь які ввели камеру й маленькі інструменти.
Дитинка важила 1600 грамів, тому були ризики як під час операції, так і опісля. Окрім того, атрезія була ускладнена трахеостравохідною норицею — це патологічне сполучення між стравоходом і трахеєю, що може призвести до потрапляння шлункового соку в органи дихання й розвитку аспіраційної пневмонії.
Тож спершу ми відсікли норицю, а тоді з’єднали обидва кінці стравоходу (відсутнє з’єднання між ними становило приблизно три сантиметри). Надалі маленька пацієнтка перебувала в реанімації на штучній вентиляції легень, але зрештою почала самостійно дихати та їсти. Відтак мама з двома донечками повернулась додому. На момент виписки Каролінка вже важила понад 2300 грамів і продовжує набирати вагу.
