Донедавна 77-річний житель одного із сіл Львівщини почувався добре, порався по господарству, працював на тракторі. І хоч рідні помічали, що об’єм його живота збільшився, вважали, що він просто погладшав. Та раптово стан пана Степана погіршився, каретою “швидкої” його доправили до лікарні й спершу запідозрили інсульт. Але результати аналізів показали різке зниження рівня цукру в крові. Тоді пацієнта скерували до профільної лікарні.
— Рівень цукру в нього був критично низьким — 0,7 ммоль/л (при нормі від 3,3 — до 6 ммоль/л). Йшлося про гіпоглікемію — небезпечний для життя стан. На основі обстежень, зокрема за даними КТ, ми виявили велике пухлинне утворення, що кровопостачалося гілками печінкових артерій. Іншими словами — утвір ріс із печінки, а саме — з її третього сегмента, — розповідає Даниїл Плахтина, хірург Лікарні святого Пантелеймона (Перше ТМО Львова). — За даними біопсії з’ясувалось, що це солітарна фіброзна пухлина (вони бувають як доброякісними, так і злоякісними). Статистика ВООЗ свідчить: щороку такі новоутвори розвиваються у трьох людей на мільйон населення, отже мова про рідкісні випадки.
— Що спричиняє такі пухлини?
— Це стається внаслідок мутації генів. Але зазвичай солітарні фіброзні пухлини розвиваються у плевральній порожнині (вкривають легені) чи в м’яких тканинах кінцівок (тоді вони стають помітними). У кожному разі це супроводжується болями й відчуттям дискомфорту. Тож такі новоутвори не встигають розростатись до великих розмірів і не впливають на рівень цукру в крові. Водночас у світовій медичній літературі описано лише декілька випадків, коли подібна пухлина з’являлась у печінці.
Щодо пана Степана, то новоутвір виявився доброякісним. Швидше за все, він ріс роками, поволі відтискав внутрішні органи й тривалий час не провокував симптомів, аж поки не розвинувся гіпоглікемічний стан. Пухлина продукувала інсуліноподібний фактор росту (гормон). Внаслідок цього в кров’яному руслі відбувалась утилізація цукру в печінку — у такий спосіб пухлина, так би мовити, харчувалась і росла, а рівень цукру в крові пацієнта знижувався. Розмір пухлини виявився гігантським — 25 на 17 сантиметрів, що можна порівняти з гандбольним м’ячем.
— Яким було лікування пацієнта?
— Спершу необхідно було стабілізувати його стан. Адже медикаментозне лікування, замісна терапія та зміна харчування не дали бажаного ефекту. Тож, аби знизити активність пухлини, ендоваскулярні хірурги через прокол у судині на руці пацієнта зайшли до печінкових артерій. І під контролем ангіографа перекрили просвіт основної судини, яка живила пухлину.
Через чотири доби після емболізації стан чоловіка покращився — вдалось відкоригувати рівень цукру. Відтак ми перейшли до другого етапу — під час операції крізь розріз передньої черевної стінки видалили величезну пухлину разом із третім сегментом печінки, з якої вона росла (на функції органа це не впливає).
Фото з архіву Першого ТМО міста Львова.
Все минуло добре. Невдовзі пацієнт повернувся додому й планує знову сісти за кермо свого трактора.
