Він контролює нашу поведінку, формує звички. Відчуваючи його, ми відсмикуємо руку від вогню, завдяки йому остерігаємося гострих предметів, уникаємо ситуацій, що асоціюються з негативними емоціями. Це все про біль, стародавні греки називали його сторожовим псом здоров'я.
Більше про те, як і чому виникає біль, газеті Експрес розповів Олег Кришталь, доктор біологічних наук, вчений-нейрофізіолог, академік НАНУ.
До слова, наприкінці минулого століття в Інституті фізіології імені О. О. Богомольця саме в лабораторії Олега Кришталя були відкриті два типи больових рецепторів.
— Пане Кришталь, то що ж таке біль з позиції нейрофізіології?
— Це негативна емоція і водночас дуже важливий механізм, що забезпечує виживання людини. Це сигнал про небезпеку.
Нервові закінчення рецепторів больового подразнення є майже у всіх тканинах.
Припустімо, ми торкаємося розпеченого металу. Сигнал про небезпечний вплив формується в нервових закінченнях, якими пронизана наша шкіра. Вони передають електричний сигнал через спинний мозок до головного мозку. На рівні спинного мозку відчуття болю ще немає, воно виникає як емоція лише в певних центрах головного мозку.
Загалом реакція на біль — результат складної взаємодії нейронних систем. Вони спрацьовують миттєво. Якби людина не відчувала болю, то людство не вижило б ще на тій стадії розвитку, коли наших пращурів усюди підстерігали отруйні павуки і змії. Саме здатність відчувати біль допомагає нам реалізувати інстинкт самозбереження.
Проте є й інша сторона медалі. Хронічний, патологічний біль може спричиняти розвиток структурно-функціональних змін й ушкоджень у серцево-судинній системі, зміну діяльності нервової, ендокринної, імунної систем. Зрештою, сильний біль здатний призвести до аритмії, зупинки серця і смерті.
— А чи є ліки, що діють на всі види болю?
— Колись такою панацеєю вважалися наркотичні анальгетики. Але з часом стало зрозумілим, що у людей, які постійно вживають їх, змінюється робота нервової системи, тоді особа потерпає від гіпералгезії — підвищеної больової чутливості. Розвивається призвичаювання — потреба у щораз більшій дозі наркотиків.
— Нині намагаються знайти спеціальні молекули, які б вибірково і в малих концентраціях блокували певні підтипи рецепторів болю без побічних ефектів. Що, на вашу думку, стримує винахід таких ліків?
— Проблема в тому, що в болю різне молекулярне обличчя, і ми ще мало розуміємо принципи роботи мозку. Тому досі універсальних ліків проти болю, на жаль, не винайдено. Люди досі помирають від больового шоку.
— Які нетрадиційні способи можуть допомогти втамувати біль?
— Наприклад, медитація. Завдяки спеціальним вправам нервова система приходить у такий стан, коли в корі головного мозку посилюються процеси, що заглушують біль або компенсують його. Знеболити можна і гіпнозом, це вдається підготовленим психотерапевтам. Знеболює і плацебо (пігулки без основної діючої речовини, подібні до реальних препаратів лише зовні), що доводить: біль вгамовує віра.
