Наприкінці минулого року 63-літня жінка звернулась до лікаря зі скаргами на відчуття важкості після їди, болі у животі й правому підребер’ї. Спершу УЗД, а відтак і комп’ютерна діагностика виявили в її печінці чималий новоутвір.
— Пухлина була у восьмому сегменті печінки, а саме в цій частині сходяться всі три печінкові вени. Вони забирають кров зі всієї печінки й несуть у нижню порожнисту вену, — пояснює Маркіян Ноздрін, лікар-хірург Лікарні святого Пантелеймона (Перше ТМО Львова). — Оскільки пухлина вросла в судинні структури, було зрозуміло, що вона агресивна. З допомогою біопсії вдалося поставити діагноз — холангіокарцинома. Це злоякісна пухлина, яка походить з жовчевих проток, може розростатись у печінці та за її межами.
Переважно такий новоутвір розвивається після 60 років. Приблизно у 85% випадках холангіокарцинома не має специфічних симптомів. Пухлину діагностують здебільшого під час планових обстежень. Та якщо вона велика, то з’являється біль у правому підребер’ї. Коли новоутвір розташований ближче до воріт печінки, шкіра пацієнта жовтіє. А якщо холангіокарцинома локалізовується в 2 — 3 сегментах печінки, то може прорости в шлунок, і тоді діймає біль у ділянці епігастрію. Загалом же у хворих нерідко зникає апетит, вони раптово втрачають вагу, швидко втомлюються.
— Яким є лікування холангіокарциноми?
— Єдиний метод — хірургічний. У 63-річної пацієнтки була велика внутрішньопечінкова холангіокарцинома (діаметр у найбільшій її частині становив 8 сантиметрів), яка повністю перетиснула дві вени, а третю — на 70%. Саме через таку локалізацію новоутвору пацієнтів вважають неоперабельними й призначають хіміотерапію в надії, що пухлина зменшиться і з’явиться шанс її видалити. Та після лікування пухлина не зменшилась, але і не збільшилася, це також гарний результат, адже вдалось загальмувати процес її росту.
Завдання було надскладне — видалити пухлину з ураженою частиною печінки, а також провести резекцію (видалення) трьох ушкоджених вен. Досвіду такої екстремальної хірургії ми ще не мали, тому звернулися по допомогу до Євгенія Тригуба, керівника Центру хірургічної онкології та гепатобіліарної хірургії Київської міської клінічної лікарні №1. Спершу провели дослідження, аби визначити, чи залишиться достатній об'єм печінки після видалення ушкодженої частини. Й вирішили застосувати трансплантаційні методики.
— I як усе минуло?
— Оперативне втручання, в якому взяла участь бригада з понад десяти львівських і столичних спеціалістів, тривало близько 13 годин. Зокрема, ми виключили печінку з кровотоку, наклавши спеціальні судинні анастомози, щоб кров обходила цей орган. Печінку ж обклали стерильним льодом і ввели в неї консервант, збагачений необхідними речовинами. Завдяки цьому охолодили орган і сповільнили в ньому біохімічні процеси, що убезпечило від некрозу. Тоді видалили пухлину, об’єм якої становив 223,5 мілілітра, частину ушкодженої печінки й три вени. Створили заново одну вену, для чого використали внутрішню оболонку черевної порожнини.
Ця операція була для пацієнтки єдиним шансом на життя. У неї залишилось 43% печінки, згодом цей орган відновиться в об’ємі, з’являться нові судини. Доволі швидко стан жінки поліпшився, її виписали. Згідно з протоколом, такі хворі мають проходити хіміотерапію, адже в організмі можуть залишитись мікромолекули пухлини, які треба знищити.
