Рак підшлункової залози — одна з найпідступніших онкологічних хвороб. Його рідко діагностують на ранній стадії, а більшість пацієнтів звертається до лікаря вже тоді, коли недуга значно прогресувала.
— Схильність до раку підшлункової залози має генетичне підгрунтя. Водночас є інші фактори, які можуть впливати на розвиток цієї хвороби. Наприклад, доброякісні пухлини, хронічний панкреатит. Постійне запалення створює умови для накопичення генетичних ушкоджень у клітинах органа, — зауважує Юрій Демиденко, хірург-онколог Подільського регіонального центру онкології. — Досліджено, що тригером пухлинного росту є цукровий діабет 2-го типу, пов’язані з ним тривала гіперглікемія та гіперінсулінемія (підвищений рівень глюкози та інсуліну). Водночас поява симптомів цукрового діабету 2-го типу може бути раннім проявом раку підшлункової залози, адже її уражена частина вже не працює нормально.
— На які ще тривожні сигнали організму варто звертати увагу?
— На жаль, на ранній стадії немає специфічних для цієї хвороби сигналів. Новоутвір тривалий час росте, не спричиняючи відчутного дискомфорту. Одним із тривожних симптомів є механічна жовтяниця, пов’язана з тим, що пухлина стискає жовчеві протоки і порушує відтік жовчі. Жовчеві пігменти потрапляють безпосередньо у кров — звідси пожовтіння шкіри і склер. Поряд із підшлунковою залозою у заочеревній ділянці розташовані нервові сплетіння. Проростання в них пухлини супроводжується характерним больовим синдромом, який часто стає першим яскравим проявом раку. Хворому дошкуляє біль в епігастральній ділянці, правому і лівому підребер’ї, який іррадіює у спину.
— Люди якого віку найчастіше хворіють на рак цього виду?
— При певних генетичних особливостях від нього не захищені ні молоді, ні похилого віку люди. Особливо, коли накладаються такі фактори, як, скажімо, запалення підлушлункової залози чи її травми, що змінюють нормальну роботу цього органа. Пацієнти, які перенесли панкреатит чи хронічно недужають на нього, повинні дотримувати певної дієти, проходити регулярні обстеження, щоб не пропустити небезпечних змін у залозі. Важлива і відмова від шкідливих звичок — вживання спиртного, куріння, адже алкоголь та нікотин є тригерами, що провокують запальні процеси.
УЗД, фіброгастродуоденоскопія, КТ, МРТ допомагають визначитися з діагнозом. Щодо лікування, то це, як правило, операція та поєднання хірургічного втручання з променевою, хіміо- та імунотерапією.
— Які перспективи у хворого після операції?
— Хірургічні втручання на підшлунковій залозі вважаються одними з найскладніших у черевній порожнині через анатомічне розташування та важливі функціональні особливості цього органа. Стан пацієнта після операції залежить від багатьох факторів. При ранньому виявленні новоутвору і своєчасному лікуванні прогноз більш сприятливий. Але якщо залозу видалено повністю, то втрачаються її функції, які треба компенсувати. Тому призначають замісну терапію ферментами та інсуліном, адже порушується травлення і вироблення гормонів.
Та ніхто не застрахований, що онкохвороба не повернеться у формі метастазування, що не з’являться нові вогнища у лімфатичних вузлах, печінці, легенях. Можлива і поява нових пухлин у самій залозі. Усе дуже індивідуально.
