Як допомогти дитині пережити емоції у час війни? “Брехати точно не варто”

Професор Йорг Фегерт, дитячий психіатр, фахівець з лікування травм та керівник групи зі стратегій охорони психічного здоров'я Європейського товариства дитячої та підліткової психіатрії, радить, як підтримати дітей, які пережили війну?

Фото Agencja Wyborcza.pl
Фото Agencja Wyborcza.pl

– Понад 700 тисяч дітей та молоді вже втекли до Польщі через повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Який відсоток цих дітей потребуватиме допомоги спеціаліста?

– Дослідження показують, що третина неповнолітніх (а дехто говорить і про половину), які втекли з територій, постраждалих від війни або стихійного лиха, можуть самостійно впоратися з цим досвідом, — каже професор Йорг Фегерт в інтерв'ю Ukrayina.pl. — Їхня психічна система достатньо стійка.

Близько 10 відсотків дітей переживають так звану уповільнену реакцію. Після втечі в безпечне місце вони спокійні, організовані, підтримують своїх матерів і справляють враження надзвичайно сильних і зрілих для свого віку. Але через кілька місяців або навіть через рік після втечі у них з’являються такі симптоми, як гіперактивність, панічні атаки, нетримання сечі, агресивна поведінка – це ознаки того, що їхня психічна система замість того, щоб боротися з травмою, відклала її наслідки. Такі діти потребують консультації фахівця.

Приблизно у чверті дітей з самого початку проявляються симптоми гострої реакції на переживання травми. Якщо цим дітям забезпечити відповідні умови, симптоми можуть зникнути через кілька місяців, але вони також можуть стати хронічними. В останньому випадку необхідно звернутися до психіатра і почати терапію, адже, скоріш за все, йдеться про ПТСР. 

Таким чином, можна виділити чотири основні типи реакції на переживання воєнної травми: модель опору, відстрочену реакцію, поступове одужання та хронічну стадію.

– Ви згадали про важливість “забезпечити дітям належні умови”. Що може допомогти дітям і підліткам одужати?

– У перші місяці після втечі найважливіше – забезпечити не лише фізичну, а й психічну безпеку. В останньому аспекті провідну роль відіграють матері, бабусі та інші люди, з якими втекли діти. Навіть найменшим потрібно пояснювати, що вони переживають. Звичайно, ці розповіді мають відповідати віку. Незважаючи на те, що вони вже в безпеці, багато дітей та підлітків переживають за своїх батьків, братів та інших родичів, які залишилися в Україні. Наскільки це можливо, їм слід допомагати підтримувати з ними постійний контакт. Безперервність стосунків дуже важлива для відчуття безпеки.

Дорослі біженці проводять багато часу, читаючи новини в телефонах і переглядаючи репортажі про війну. Пам’ятайте, що поруч діти, вони бачать і чують ваш плач, коментарі “як це страшно”. Якщо вони залишаться наодинці з таким фрагментарними повідомленнями, їм буде важко почуватися в безпеці. Дорослі повинні пояснити їм, що це таке страшне, що це означає для тих, хто залишився там, і для нас тут. Для благополуччя дітей важливо побудувати перспективу – часові рамки, які дозволяють дивитися в майбутнє. Вони часто самі цього хочуть, бо замість того, щоб повернутися в думках до того, що було, воліють запитати: що ми робитимемо завтра? що будемо їсти на вечерю? чи я піду до школи? Такий каркас також можна побудувати на основі розпорядку дня, в якому є постійні повторювані елементи, що дають відчуття захищеності.

Брехати дітям, заперечуючи війну і наші тривоги, точно не варто. Вони все одно відчувають спільно з нами ці емоції, вони не повинні бути з ними наодинці. Розмови про почуття, які ми переживаємо, також допомагає.

Для дітей заміною нормальності є повернення до ритуалів повсякденного життя, що допоможе зменшити тривожність. Наприклад, якщо перед війною мама присипала дитину з колисковою, було б добре, якби вона і далі це робила. 

Дайте дітям альбом для малювання та олівці. Їм буде набагато легше висловити такі почуття, як тривога чи смуток, на малюнку. Підлітку можна запропонувати вести щоденник – щоденні нотатки самі по собі лікувальні, а при необхідності можуть допомогти і в подальшій терапії. 

– Чи запам’ятає дитина подію як травматичну, залежить не від рівня реального ризику, а від суб’єктивної інтерпретації того, що відбувається, читаємо у статті Європейського товариства дитячої та підліткової психіатрії, членом якого ви є. Як це зрозуміти?

– Особливо ця закономірність стосується дітей молодшого віку, які сприймають реальність, фільтруючи її через емоції дорослих, особливо найближчих. Дитина може запам’ятати втечу на машині через зону бойових дій як безпечну, якщо її мама у цей час матиме вигляд сильної і спокійної. Водночас, якщо хтось з дорослих, перебуваючи в безпечному місці, постійно наляканий і безпорадний, дитина - хоча їй об'єктивно нічого не загрожує - буде відчувати постійний страх і напругу. 

Справа не в тому, щоб робити вигляд, ніби війни немає, що це нас більше не стосується, бо ми втекли. Скоріше, мова про те, щоб сказати правду: я не знаю, що відбувається з твоїм батьком, ми не можемо на це вплинути, але тато, безперечно, радий, що ми в безпеці, і він хотів би, щоб нам тут жилося якнайкраще. На цьому мусимо зараз зосередитися.

– Що свідчить про те, що дитина не дає собі ради з травмою?

– Малі діти не вміють говорити про свої страждання. Ознакою того, що вони страждають, може бути регрес у їхній повсякденній поведінці. Наприклад, дитина дошкільного та раннього шкільного віку починає вночі мочитися під себе, не хоче їсти, стає агресивна. На перший погляд, її поведінка не асоціюється з реакціями травмованого: у нашій уяві такі ходять пригнічені, замкнуті й стривожені. При цьому багато дітей не слухає батьків, збуджується, свариться, б'є інших дітей. Іншими словами, вони роблять те, що нам не подобається, що дратує. Тому так важливо, щоб люди, які приймають біженців, а також вихователі дитячих садків і шкіл, усвідомлювали причини такої поведінки. Регрес у малюків є нормальною реакцією на такі важкі переживання.

Зараз, на цій ранній стадії боротьби з травмою, немає сенсу відвідувати психолога чи психіатра, оскільки нам довелося б відвезти туди більшість дітей-біженців. Просто треба дати дитині час і дозволити перетравити емоції по-своєму. Лише через кілька місяців ми зможемо визначити, у кого симптоми переросли в більш стійкі або навіть розвинувся ПТСР. Ці діти потребують терапії.

– Багато біженців, опинившись закордоном, одразу віддають дітей до нової школи. Хіба це не додатковий стрес для них?

– Школа організовує ритм дня, є комплексом ритуалів і місцем соціалізації, тому може зіграти ключову роль у стабілізації дитини. Проте все залежить від того, як організовано процес адаптації українських дітей. У Німеччині в 2015 році, коли там прийняли понад мільйон біженців з Близького Сходу та Африки, у школах були підготовчі класи, в яких діти-біженці інтенсивно вивчали німецьку мову, але на уроки фізкультури, малювання, музики ходили разом із німецькими дітьми. Звичайно, кинути деяких українських дітей до класу, повного польських чи німецьких дітей, може бути для них стресом. Але багато залежить і від викладача, який, побачивши симптоми травми, наприклад у формі агресії, відреагує правильно.

– Тобто як?

– Він повинен пояснити польським учням, що їхній новий друг або подруга сам по собі не агресивний, а це такий спосіб полегшити травматичний досвід. У дітей сильне почуття справедливості, яке коротко передається у правилі “якщо я не можу, то не може і він”. Тому ви повинні попросити їх уявити, що б вони відчули, якби їм довелося залишити дім, школу, друзів, тата, собаку і втекти до зовсім незнайомих людей. Важливо, щоб школа створювала атмосферу розуміння та співпереживання замість неприйняття та стигматизації. Тому вчителі, опікуни та сім’ї, які приймають біженців, повинні знати, що таке травма, які її симптоми і як на неї адекватно реагувати. 

– В чому суть лікування травми війни під час терапії?

– Перший етап терапії – це психоосвіта, яка полягає в простих розмовах про симптоми і поясненнях їх причин. Якщо пацієнт у дошкільному віці, ми в першу чергу працюємо з його батьками. Але для дітей шкільного віку інформація, чому вони так реагують, є дуже важливою. Якщо дитина починає мочитися вночі, їй соромно, самотньо, вона збентежена, дуже важливо їй підкреслити, що так само реагують і інші діти, які пережили подібний досвід.

Під час наступних зустрічей терапевт працює разом з дитиною, щоб встановити довірчі стосунки та зміцнити відчуття безпеки. Зрештою разом їм доводиться відтворювати найважчі спогади. У терапії ми називаємо такий етап “витримкою”. Ідея полягає в тому, щоб  образи та звуки розмістити в послідовності розповіді, щоб замість сильних емоцій і тілесних реакцій, які вони викликають, таких як прискорене дихання, пітливість або плач, були також слова, що описують ці події. Це ключовий момент терапії, тому важливо, щоб він з’явився тоді, коли дитина почувається в цілковитій безпеці в терапевтичній ситуації.

До експозиції травми ми можемо привести різними шляхами. За звичайних обставин, тобто коли дитина розмовляє тією ж мовою, що й терапевт, ми працюємо в когнітивно-поведінкової терапії. 

У 2015 році ми мали клопіт, як допомогти сирійським дітям з травмою війни. Тому ми почали навчати наших терапевтів техніці EMDR (Eye Movement Desensitization and Reprocessing). Найважливішим у EMDR є те, що терапевту не потрібно знати мову пацієнта. Дитина говорить і в той же час спостерігає за простими, рівними рухами терапевта, який, наприклад, водить пальцем справа наліво. Дитина говорить і зосереджується на русі, що дозволяє їй відділити описані події від супутніх емоцій. Терапевт не знає, про що говорить дитина, але спостерігає за рухом очних яблук і з нього читає, наскільки важкі переживання має дитина. Він не припиняє повторювати рухи. Я знаю, що це звучить дивно, але після кількох років роботи в цій терапії я можу сказати, що вона працює.

– Як це можливо?

– Терапія травм полягає в тому, щоб пацієнт навчився контролювати свої емоції. Методи досягнення цього можуть бути різними. У когнітивно-поведінкової терапії робота проводиться на основі історії, яку нам розповідає дитина. Її мета – інтегрувати травматичний досвід з іншими життєвими подіями, вписати їх в автобіографічну послідовність. EMDR – це відокремлення історії від емоцій, які переповнюють. В обох випадках діти відновлюють контроль над своєю історією.

– А якщо травма не лікуватиметься?

– Тоді дитина відчуває неконтрольовані спогади, тобто коли звук, запах, місце, тон чийогось голосу нагадують їй про травмуючі події та викликають надзвичайно сильні емоції, – вона починає відчувати страждання. Це, у свою чергу, посилює соціальну ізоляцію, депресію і навіть закінчується суїцидальними думками…

– Якщо вірити дослідженню, терапія буде потрібна не менше 10 відсоткам дітей, з них 700 тисяч перебувають у Польщі. У країні, де працює близько 500 дитячих психіатрів.

– У Німеччині також не вистачає спеціалістів, щоб мати справу з такою кількістю пацієнтів. Тому нам потрібна багаторівнева опіка – ось про що йдеться у цьому інтерв’ю – тобто ми починаємо допомагати від будинків, які приймають біженців, через школи, будинки культури, групи підтримки, консультаційні центри та лікарні. На кожному з цих рівнів люди повинні мати базове уявлення про воєнні травми, можливі симптоми та реакції. Давайте зосередимося на реальних потребах дітей: відчутті захищеності, забезпеченні контактів з однолітками, організації ритму повсякденного життя.

Ситуація унікальна, і нам потрібно тверезо оцінити ресурси, які є в нашому розпорядженні, а потім шукати творчі рішення, щоб заповнити прогалини. Перш за все, до терапевтичного процесу необхідно залучити якомога більше людей, які щоденно контактують з біженцями.

Магда РОШКОВСЬКА

Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.

Читайте також дві зворушливі історії кохання у час війни

Подробиці
Скріншот.

Федерація тенісу б'є на сполох: спорт використовується режимами у власних пропагандистських цілях.

30.01
Подробиці
Фото НТВ.

Цю тему заборонили висвітлювати в новинах РФ, щоби не "дискредитувати армію"

30.01
Подробиці
Фото Генштабу ЗСУ.

Нині на території Білорусі перебуває близько 9 тисяч російських окупантів.

30.01
Подробиці
Фото СБУ.

20-річний чоловік сфотографував 2 об'єкти енергетики у Тернополі й переслав ці фото співробітнику спецслужби РФ.

30.01
Подробиці
Фото з Telegram-каналу Ярослава Янушевича.

Загалом за добу ворог обстріляв девʼять областей України.

30.01
Подробиці
Фото ДПСУ.

Зокрема, це – службове відрядження, лікування, смерть члена сім'ї та для відвідування дітей одиноким батьком.

30.01
Подробиці
Зеленський опублікував спогад про Дмитра Павличка, який помер на 94-у році життя

Автор шедевру "Червоне – то любов, а чорне – то журба" публічно визнавав свою належність до УПА.

30.01
Люди і проблеми
Фото depositphotos.com

Щоб вступити на бакалаврат (чи в магістратуру - для медичних спеціальностей), потрібно скласти Національний мультипредметний тест.

30.01
Подробиці
Фото Генштабу ЗСУ.

Із початку повномасштабного вторгнення Росія втратила близько 126 650 своїх військових.

30.01
Подробиці
Фото ЗСУ у Telegram.

Загалом за добу ворог завдав авіаційного та 3 ракетних ударів, здійснив 44 обстріли з реактивних систем залпового вогню

30.01
Подробиці
Ворог наступає на 4 напрямках, — Генштаб

ЗСУ підірвали під Мелітополем міст, яким окупанти перевозили живу силу і техніку.

29.01
Подробиці
Окупанти обстріляли декілька областей: є вбиті та поранені

Пошкоджені житлові будинки й об'єкти інфраструктури.

29.01
Подробиці
На військових об'єктах в Ірані пролунали потужні вибухи: що відомо

Наразі жодна країна не взяла відповідальність за масовану атаку.

29.01
Подробиці
На виборах у Чехії за попередніми даними лідирує генерал у відставці Павел. Чому це важливо для Києва?

Війна в Україні була ключовим питанням у період передвиборних перегонів.

28.01
Подробиці
У Новоайдарі стався вибух у лікарні з пораненими окупантами. Росіяни звинувачують ЗСУ

Генштаб ЗСУ у вечірньому зведенні повідомив, якою була ситуація на інших ділянках фронту.

28.01
Подробиці
Посла Угорщини викликають у київське МЗС після слів Орбана про те, що Україна нічийна земля

Це не перше зневажливе висловлювання угорського прем'єра на адресу нашої держави.

28.01
Подробиці
Винесено вирок трьом бойовикам, які штурмували українські міста на Донбасі та Запоріжжі

Контррозвідка викрила колаборантів, котрі хотіли влаштуватися до українських держустанов.

28.01
Здоров'я
Фото depositphotos.com

Із запаленням придатка яєчка пов'язують безплідність у чоловіків і дуже серйозні проблеми в сексі.

28.01
Cпорт
Михайло Мудрик і Олександр Зінченко.

Українці Михайло Мудрик і Олександр Зінченко стали головними ньюзмейкерами найсильнішого на континенті футбольного чемпіонату.

28.01
Подробиці
Остаточна доля скіфського золота буде вирішена у вересні. Воно може повернутися в Україну

Поки триває судова тяганина, колекція з двох тисяч предметів зберігається в музеї Амстердаму.

28.01
Люди і проблеми
Артур Печенюк працює над збільшенням потужності винаходу.

Для створення міні-генератора Артур Печенюк із житомирської школи №30 використав двигун зі старого автомобіля дідуся та підручні засоби.

28.01
показати більше