Коли нам сумно, коли ми злі або у відчаї чи нас переповнює радість, ми плачемо. Іноді соромимося цього. Науковці ж переконують, що не варто, адже сльози — це закладений природою механізм порятунку від нервового перенапруження. Як він працює і що робити, якщо сліз нема?
— Наш організм виробляє три типи сліз. Базальні багаті на антибактеріальну рідину лізоцим, що допомагає підтримувати зволоження очей щоразу, коли людина кліпає, — зауважує Віталій Закладний, лікар-психіатр, психотерапевт. — Рефлекторні сльози викликаються подразниками — вітром, димом, фітонцидами цибулі. Емоційні ж унікальні тим, що містять стресові гормони, тобто виводять стрес — буквально. Досліджено, що плач активує парасимпатичну нервову систему, вивільняє окситоцин та ендорфіни. Ці хімічні речовини покращують самопочуття, тамують як емоційний, так і фізичний біль.
Крім того, плач — це еволюційно сформована поведінка прихильності, він допомагає отримати підтримку близьких людей. Неспроста у багатьох культурах є традиція наймати жінок-плакальниць для професійного голосіння та ридання над тілом покійного. Це створює атмосферу глибокої скорботи. І що не менш важливо й дуже продумано психологічно, це допомагає родичам покійного відчути, що вони у своєму горі не самі.
— Чи можуть сльози бути ознакою захворювання?
— Якщо людина плаче постійно, без видимої причини, плач стає неконтрольованим, починає впливати на повсякденну діяльність, це може бути депресія. І тоді без фахової допомоги не обійтися.
— Люди нерідко намагаються стримувати сльози, вважачи їх ознакою слабкості. Чи варто це робити?
— Справді, люди часто бояться показати комусь свої сльози через соціальні стереотипи. Накопичена внутрішня напруга може призвести до підвищеної тривожності, апатії. Невиплакана, непрожита емоція часто проявляє себе психосоматичними хворобами, як-от бронхіальна астма, виразковий коліт, артеріальна гіпертензія, нейродерміт, ревматоїдний артрит, виразкова хвороба шлунка тощо.
— А буває, що людина хотіла б виплакатися, а не може. Очі наче “висохли”. Про що це свідчить?
— Це може свідчити про емоційне заціпеніння. Людина, яка пережила травму, використовує його як спосіб відключитися від болю і страждань. Така захисна реакція може принести полегшення, але лише тимчасово. Бувають і генетичні захворювання, за яких нервова система не забезпечує нормальної роботи слізних залоз від народження. Таким людям значно важче впоратися зі стресом.
Якщо внутрішній “запобіжник” не дає виплакатися, можна спробувати спровокувати цей процес, наприклад, переглядаючи мелодрами. Коли ми співчуваємо героям стрічки, плачемо над їхнею долею, радіємо з ними, то емоційно розвантажуємося, відновлюємо душевну рівновагу. Позитивні емоції, викликані красою мистецтва чи природи, музики, також можуть стимулювати сльози. Не варто їх соромитися.
