Войцех Кілар. Львів’янин, який підкорив Голлівуд

Композитор був байдужий до грошей, усе життя прожив з однією жінкою і з усмішкою згадував, як цілувався з... Ван-Даммом.

Войцех Кілар. Львів’янин, який підкорив Голлівуд

Його музика звучить у фільмах культових режисерів: від Френсіса Форда Копполи і Романа Поланського до Кшиштофа Зануссі й Джейн Кемпіон, пише газета Експрес. Та мало кому в Україні відомо, що Войцех Кілар, музика якого звучить у стрічках за участю Джонні Деппа, Ніколь Кідман, Ентоні Гопкінса, Кіану Рівза та інших голлівудських зірок, народився у Львові.

Пролог

...Він жив в одному з непримітних будинків на Привокзальній, про що нині нагадує меморіальна таблиця, встановлена кілька років тому.

Його мама була актрисою, а тато — лікарем. Причому батько також мав творчу натуру і свого часу навіть вчився грати на фортепіано. Тож не дивно, що маленького Войцеха теж віддали "на музику". Проте він мав з навчанням серйозні проблеми та, як багато хто з дітей, студіював усі ті гами ледь не з-під палиці. І хтозна, чи довідався б світ згодом про Кілара-композитора, якби не наполегливість його рідних...

Під час Другої світової війни їхня сім’я полишає рідний Львів і перебирається до Кросна, потім — у Жешув. Саме там майбутній маестро йде до музичної школи (точніше, його за руку відводить туди мама), де зустрічається з викладачами, які пробуджують у ньому інтерес до музики.

Раніше підліток не міг дати собі раду з простими п’єсами, а тут уже невдовзі грає складні твори. Навіть більше — робить перші експерименти як композитор. Войцехові Кілару було тоді лише тринадцять! Він також уперше бере участь у конкурсі — й посідає призове місце. Що, звичайно ж, неабияк його мотивує...

Далі він вчиться у Кракові та Катовіце. Волею випадку опинившись в останньому місті, Войцех Кілар проживе тут усе життя — з 1948 року до самої смерті. Мені доводилось бути у нього в гостях, а потім не раз спілкуватися телефоном. З приводу чи без.

Він мешкав у затишному будинку на вулиці Костюшка, за п’ятнадцять хвилин від центру (якщо їхати машиною). У кабінет — святая святих композитора — з вулиці майже не доносилися звуки, хіба що час від часу завивання поліцейських сирен (кримінальна ситуація в місті не найкраща). А ще тишу міг порушити телефон, увімкнений на факс: "Хай собі дзвонить, не звертайте уваги..."

Господар виявився людиною надзвичайно привітною і, на диво, дуже скромною (попри всі титули та звання!). Він одну за одною курив сигарети "Ротманз", наповнюючи кімнату густим димом, і розповідав, розповідав, розповідав... Його голос то вибухав емоціями, то опускався до напівшепоту. Войцех Кілар ніби перебирав у пам’яті вервицю, акцентуючи увагу на одних подіях і мимохідь розповідаючи про інші.

"Дракула"

Світову славу йому приніс, звичайно ж, кінематограф, дебют у якому відбувся шістдесят років тому. А найвідомішим фільмом, до якого написав музику колишній львів’янин, став "Дракула" американського режисера Френсіса Форда Копполи. Лауреат "Оскара" зателефонував до Войцеха Кілара о третій годині ночі. Інший, може, й слухавки не взяв би о такій порі або послав до дідька того, хто на протилежному кінці дроту. Та знаменитий композитор невимушеним голосом мовив: "Алло..."

Виявилося, власне, що з Лос-Анджелеса дзвонить автор культового фільму "Апокаліпсис сьогодні". Він признався, що добре знає симфонічну музику Кілара і хотів би, щоб той написав саундтрек до його наступного проекту за знаменитим твором Брема Стокера.

Навіть не запитавши про гонорар (американець цілком би це зрозумів), поляк відповів "так". Адже Френсіс Форд Коппола — один із його улюблених режисерів. А в стрічці зіграло ціле сузір’я видатних акторів: Гері Олдмен, Вайнона Райдер, Ентоні Гопкінс, Кіану Рівз...

"Над "Дракулою" було надзвичайно приємно працювати, — розповідав мені Войцех Кілар. — Для запису я отримав усе, що хотів. Насамперед оркестр на сто музикантів і хор — на п’ятдесят. Ви собі уявляєте, сто п’ятдесят осіб! У Лос-Анджелесі, та й загалом у США, дуже рідко хтось собі таке дозволяє, бо американські музиканти шалено дорогі... Тож за такий запис потрібно викласти гігантські суми. Не знаю, хто ще, крім Копполи, міг дозволити собі щось подібне".

Щоправда, під час роботи в Голлівуді не минулося без проблем. Не творчих, а приватних. 59-літнього Войцеха Кілара підвело здоров’я. Уночі, перед зустріччю з Копполою, в нього заболіло серце. Як з’ясувалося потім, ледь не стався інфаркт.

Композитор опинився у шпиталі, де свого часу лікувались Елізабет Тейлор, Майкл Джексон, Кірк Дуглас... Один день перебування там коштував 1850 доларів! Йому зробили невелику операцію — і виписали рахунок на вісім тисяч "зелених". Усе оплатила кіностудія.

На щастя, все завершилось хепі-ендом: музику Войцех Кілар записав (потім ще й здобув за неї нагороду Спілки американських композиторів), фільм мав успіх у прокаті, зібравши майже двісті шістнадцять мільйонів доларів при бюджеті — сорок. Тож Френсіс Форд Коппола, кажуть, навіть зміг віддати старі борги...

"Піаніст"

Ще один знаменитий голлівудський режисер, з яким перетнулись життєві стежки Войцеха Кілара, — "оскароносний" Роман Поланський. Композитор створив музику до трьох його фільмів: "Смерть і дівчина" з Сігурні Вівер у головній ролі, "Дев’ята брама" з Джонні Деппом та "Піаніст" з Едріаном Броуді. Мав іще писати саундтрек до "Олівера Твіста", але студія "забила місце" для англійського автора.

"Який стиль роботи Поланського? — перепитував мене маестро, затягуючись черговою сигаретою. — Це дуже тісна співпраця. Більшість режисерів дають композиторам цілковиту свободу. І приходять уже на сам запис до студії. Натомість наші зустрічі відбувалися ще під час написання музики: я грав на фортепіано фрагменти, а Ромек часто висловлював якісь зауваження, ми дискутували... Його фільми завжди досконало сконструйовані — завдяки тому, що режисер велику увагу приділяє кожній деталі. Це стосується й музики".

За фільм "Піаніст", події якого розгортаються в роки Другої світової війни, Роман Поланський був удостоєний "Оскара". А Войцех Кілар — французького "Сезара". Для нього та нагорода була особлива, адже отримував її в Парижі — місті своєї молодості. Саме тут він навчався в консерваторії. До того ж — у знаменитої Наді Буланже, яка була педагогом Леонарда Берстайна, Джорджа Гершвіна, Астора П’яцолли, Мішеля Леграна та інших.

"У Парижі я провів майже півтора року, — казав мені в інтерв’ю Войцех Кілар. — Тоді я дуже бідував: харчувався в їдальні за один франк, жив у кімнатці на піддашші, який мені задармо здавала моя професорка. Потім я багато разів бував у Франції, працював з тамтешніми режисерами. Париж став "моїм містом"... I то була шалена сатисфакція — отримати "Сезара" в Парижі. Це дуже особиста нагорода, тому, можливо, навіть важливіша від "Оскара".

"Володар перснів"

Серед режисерів, у чиїх фільмах також звучить музика екс-львів’янина, лауреат "Оскара" Джейн Кемпіон ("Портрет дами" з Ніколь Кідман у головній ролі), Пітер Вір ("Шоу Трумена" з Джимом Керрі), Джеймс Грей ("Господарі ночі" з Марком Волдбергом, Євою Мендес і Хоакіном Феніксом) та інші творці кіно. Титуловані й не дуже...

До слова, Войцех Кілар міг написати й саундтрек до "Володаря перснів" — і навіть спілкувався з того приводу з режисером Пітером Джексоном та продюсерами фільму.

"Так, я дав згоду, але потім від моїх послуг чомусь відмовились, — розповідав мені маестро. — У моїй практиці це був перший такий випадок! Не знаю, чи ви повірите, але я тішився, що все склалося саме так. Я б не зміг півтора чи два роки працювати в Новій Зеландії, як довелось тому композиторові, якого вони врешті-решт вибрали. До того ж треба було видати величезний обсяг музики! Ну що ви, то гігантська праця... Тому вважаю за щастя, що не написав музики до "Володаря перснів".

Зазвичай же Войцех Кілар сам відкидав більшість пропозицій, що надходили йому з усіх кінців світу. Особливо коли це були фільми екшн. Власне, одного разу йому запропонував співпрацю  Жан-Клод Ван-Дамм, що знімав як режисер стрічку "У пошуках пригод". Композитор навіть літав на переговори до Таїланду, але потім усе ж сказав "ні".

"Хоча Ван-Дамм — шалено симпатична і дуже сердечна людина, — признавався мені Войцех Кілар. — Кажу вам, що з жодною жінкою стільки ще не цілувався, як з ним. (Сміється). Він кидався на мене з дружніми, безумовно чоловічими, поцілунками... Ван-Дамм просто схибнувся на пункті моєї музики, пускав мені її по телефону й казав: "Послухай, яка прекрасна!" А я йому: "Я то знаю, я то чув, я то написав". (Сміється).

Гроші

Ви не повірите, але Войцех Кілар вважав кінотворчість, що принесла йому справжнє визнання, другорядною. На відміну від симфонічної музики, якої він також багато писав. Тут можна згадати такі твори, як Krzesany, Angelus, Orawa, Mіssa pro pace та інші.

Останніми роками режисерам не вдавалося зацікавити його жодною пропозицією. Навіть своїм друзям, наприклад Кшиштофу Зануссі, він не хотів нічого писати. І рекомендував взяти музику зі "старої шухляди". Так довелося зробити в 2009 році, коли знімали  "Повторний візит". Останній фільм у кар’єрі Войцеха Кілара.

"Грошима мене спокусити важко: я не ласий до тих папірців, — відверто заявляв мені Войцех Кілар. — Маю з чого жити, і якщо не станеться якоїсь серйозної кризи, то на їжу вистачить. (Усміхається). Тому — навіщо?! Сьогодні я хочу писати те, що матиме більші шанси залишитись у пам’яті людей після моєї смерті. Тобто так звану класичну музику.

А в кіно композитор — це глина в руках режисера. I музику він ліпить під потреби свого фільму. Ти виконуєш лише певні функції у чужій справі, а мені цього вже не хочеться. У мене й так велика фільмографія!"

Фінал

Усе життя його музою була дружина — пані Барбара. Вона зуміла створити в їхньому домі таку атмосферу, що чоловікові хотілося займатися творчістю. Він не міг писати деінде — тільки тут. Так, одного разу кіностудія винайняла чудовий готель у Берліні. Але за три тижні там Войцех Кілар не написав ні ноти. А повернувшись додому, зробив усе за два дні!

"Знаєте, Барбара була моїм великим коханням і єдиною дружиною. У середовищі митців це не типово, — з усмішкою розповідав мені колишній львів’янин. — Мудрі люди після її смерті сказали: ти не повинен сумувати, а лише дякувати за роки щастя. I я так роблю! Головне, що Барбара вже не страждає — вона дуже важко хворіла — й не мучиться..."

Сам Войцех Кілар останніми роками теж мав серйозні проблеми зі здоров’ям. У нього виявили пухлину головного мозку. Востаннє ми спілкувалися за рік до його смерті — з нагоди 80-ліття. Та він ні словом не прохопився в нашому інтерв’ю про важку недугу. Хоча настрій мав песимістичний і признавався, що почувається вже ніби по інший бік життя. "Там", з Барбарою...

Дітей подружжя не мало, і доглядала хворого композитора племінниця дружини. Він помер 29 грудня 2013 року та похований на цвинтарі в Катовіце. Войцех Кілар так жодного разу й не повернувся до міста, у якому народився і ностальгія за яким бриніла в його тужливій музиці.

Нагадаємо, Тріумфальні арки, склепіння і фонтани: понад 250 років тому у Львові влаштовували грандіозні піротехнічні шоу

Найважливіше

18.03.2019
:
Історія
Фото gdb.rferl.org

"Я змушена продавати речі з хати, щоб купити хліба й ліків!" - писала у листі до батьків Леся Українка.

18.03
Актуальне

Шведські науковці довели, що пращурами європейців є вихідці з території сучасної України. Ким вони були та чого навчили шведів?

18.03
показати більше