Щире українське Різдво

Разом з етнологинею ми відтворили сторічні традиції відзначання цього свята.

Щире українське Різдво

Нині дедалі частіше доводиться чути застереження, що ми потроху втрачаємо наше справжнє українське Різдво, пише газета Експрес. Багато традицій відходять у минуле. Святкові страви ми часто замовляємо готовими, купуємо навіть кутю! Колядників уже менше, та й ті часом не вміють усю колядку заспівати. А наші дідусі та бабусі сумовито кажуть: колись усе було зовсім не так. То, яким було наше Різдво століття тому?

Перенесімось у минуле. 6 січня, початок ХХ століття в Україні. Люди в очікуванні Різдва. Оселі дбайливо прибирають та
прикрашають.

"Оздобити житло до Святвечора треба було обов’язково. На підлогу стелили сіно чи солому, які часто називали "бабою", — каже Леся Горошко-Погорецька, кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця відділу етнології сучасності Інституту народознавства НАН України. — На стіл, за яким мала зібратись уся родина, під скатертину також клали сіно, що символізувало ясла для малого Ісусика.

У деяких регіонах під стіл клали ще й леміш — частину плуга. Діти торкались босими ногами заліза — "щоб ноги були тверді, як залізо, і щоб захистити оселю від злих сил".

— А як щодо дідуха?

— Цей символ мав бути присутній на Святвечорі та залишатись на Різдво, подекуди — і до Водохреща. Виглядав дідух, як  сніп пшениці чи жита. Ще під час жнив обирали перший або останній сніп, або ж найгарніший, та залишали його на дідуха.  Підвішували його на горищі, аби не погнувся та миші не поїли. Господар ставив дідуха на покутті зі словами: “Дай Бог на щастя, на здоров’я, на той Святий вечір” або “Дідух до хати — біда з хати”.

Читайте також: Гроші за коляду: психолог розповіла, яку помилку роблять дорослі

— Чи були якісь вимоги до вбрання на Святвечір?

— Жінки та чоловіки у селах одягали святкові вишиванки. У гірських селах традиція сідати до столу у вишиванці зберігалась до 1940-их років. У містах на початку ХХ століття панувала мода, ближча до європейської — тож там могли вдягати вбрання, пошите з фабричних тканин.

Була також традиція вмиватись цього дня грішми. У воду кидали монети, примовляючи "аби грошей було, як води", або "щоб був здоровий, як гріш".

— Розкажіть про меню Святвечора століття тому.

— На столі мало стояти 12 страв. Це число пов’язують із 12 апостолами, 12 місяцями в році чи 12 сузір’ями. Утім насправді люди ставили на стіл стільки наїдків, скільки родина могла собі дозволити.

Головними обрядовими стравами були кутя, узвар та борщ. Решту — голубці, капусту, квасолю, вареники з різними начинками — готували залежно від вподобань сім’ї та від регіону.

Читайте також: Рік, що розділив Різдво: чому народження Христа відзначають у різні дні

— А пампушки?

— Про них, як страву Святвечора, згадки немає. Наші предки традиційно готували їх з молоком, яйцями, тож така страва не була пісною. А, як ми знаємо, меню Святвечора обов'язково мало бути пісним.

До речі, на стіл могли ставити ще свячену воду, щоправда, торішню.

— Чи був на українському столі алкоголь?

— Ні. Адже, як я уже казала, меню було пісним.

Вертеп. Україна, 1930 рік.

— З чого розпочиналась вечеря 6 січня?

— Спершу господар чи господиня запалювали свічку, усі ставали до молитви. Опісля — брались до куті.

— Яка символіка цієї страви?

— Це поминальна обрядова страва, її ставили для пошанування померлих родичів. Саме тому після вечері в ній залишали ложки — аби й предки могли скуштувати.

Читайте також: 14 літрів борщу на день: про те, як це - мати 18 дітей

— А чи вдавались українці до ворожіння?

— Так, вони вважали, що саме на Святвечір межа між нашим світом та потойбічним потоншувалась, відтак можна було поспілкуватись із пращурами, запитати їх про майбутнє, попросити доброго врожаю. Запрошували на вечерю й міфологічних персонажів — Мороза, Вовка. Тричі просили прийти, а тоді казали: "Як зараз не прийшов, так щоб і цілий рік не приходив".

Існувало також повір’я, якщо вийти з хати у Святвечір та заглянути у вікно, побачиш померлих предків за столом.

— А чому бабусі кажуть, що слово "мак" — заборонене 6 січня?

— Вважалось, що його не можна казати, бо заведуться воші. До речі, цього дня також остерігались розхлюпувати по хаті воду, аби не заводились комахи.

— Кого запрошували в гості на Святвечір?

— Традиційно за столом збиралась лише найближча родина. Проте якщо до оселі потрапляв випадковий перехожий, то це було добрим знаком. Вважалось, що сам Бог в образі людини може прийти на вечерю.

— Які колядки виконували українці століття тому?

— "Нова радість стала", "Небо і земля нині торжествують", "Дивная новина", "Пречистая Діва по світу ходила". Це — давні колядки, які не втрачали популярності з кінця XVIII століття.

— Як відзначали саме Різдво?

— Вранці 7 січня усі йшли до храму на святкове богослужіння. Опісля — на гостину до родичів чи друзів. На Різдво уже споживали не лише пісні страви, адже до цього християни тримали 40-денний піст. Молоді люди збирались у вертепи, де розігрували сценки з народження Ісуса. Учасників вертепу обдаровували зерном, харчами, частували горілкою, могли давати гроші.

Читайте також: У Стамбулі підписали томос про автокефалію ПЦУ

Фото зі сторінки Тетяни Яцечко-Блаженко

Автор: Олена Ковальська

ГОЛОВНІ НОВИНИ

19.01.2019
:
18.01.2019
показати більше