Ті самі граблі, або Чому навіть попри свою волю людина повторює поведінку батька чи матері?

Ми засвоюємо поведінкові моделі від важливих для нас людей. Вони записані в нашій голові, ніби комп'ютерна програма, кажуть психологи.

Фото pixabay.com
Фото pixabay.com

Приміром, якщо дитина виховувалася у нещасливій сім’ї, то нерідко за шаблоном створює власне нещастя, хоч зовсім не бажає цього!

— Справді, багато людей приходять до психолога і скаржаться: я постійно стаю на ті самі граблі. От мама мене сварила, тато сварив маму — і я тепер усіх сварю, — каже "Експресу" психолог Богдан Яскевич. — Люди у схожих ситуаціях проявляють не ту реакцію, якої прагнуть, хоч і розуміють, що це шкодить їм і близьким. Але просто не можуть інакше!

— Чому так стається?

— Тому що ми засвоюємо поведінкові моделі від важливих для нас людей. Коли ми були дітьми і не могли осмислювати багатьох подій та ситуацій, то наче вбирали в себе поведінкову модель тата чи мами. Вона записана в нашій голові, ніби комп’ютерна програма, що може керувати нашими діями: на певний подразник — конкретна реакція.

— Як позбутись цього?

— Важливо осмислювати своє минуле і свої вчинки. Думати: як я міг вчинити, які були альтернативи, що мені не дало цього зробити? Чому я поводився стереотипно? Що на це вплинуло? У такій роботі може допомогти психолог.

— Iнколи, заперечуючи негативний батьківський досвід, люди прагнуть усе робити навпаки. Чи правильно це?

— Ні, кардинальне заперечення не може стати стратегією успіху. Для щастя потрібне вміння користуватися різними можливостями, механізмами, тактиками. Що різноманітніші ми, що гнучкіші та пластичніші, то легше нам дати собі раду з проблемами.

— Є сім’ї, де батьки постійно нарікають на долю: мовляв, ми такі бідні й нещасні, нам на роду написано навіть не мріяти про щастя. Як це впливає на дітей?

— Якщо дитині забракне сили чи відваги на протест, їй буде важко відмежуватися від постійного відчуття себе нещасною або такою, яку от-от наздожене недоля. Часто такі люди позасвідомо вдаються до програшних чи саморуйнівних сценаріїв: обирають партнера, що мучить їх, заклопотані справами, від яких не мають жодної радості, страждають через брак віри в себе, живуть ніби на півдиханні.

Проте переживання щастя чи нещастя не є чимось безперервним та нескінченним. І такі люди також можуть навчитися бути щасливими!

Радимо прочитати роздуми українця, який ніколи не жив у СРСР

Найважливіше

21.05.2019
:
Думка
Любко Дереш, письменник

Старий, мене страшенно напружує те, як через ґаджети і через фейсбук ми раптом стали такі беззахисні і доступні.

21.05
Актуальне

Наша країна досі не має суцільного покриття зв'язком попередніх поколінь, навіть у великих містах.

21.05
Cтиль життя

Дмитро Дікусар, Злата Огнєвіч, Яна Шемякіна, Серж Гагарін, Ольга Цибульська – про свої найпотаємніші бажання дитинства.

21.05
Актуальне

Хоч чоловік уже в поважному віці, він любить ходити пішки, доглядає сад. А ще мріє про мирні часи.

21.05
показати більше