Зайві кілограми та зайві сльози. Мене діймали мігрені та слабкість. Аж поки не прислухалась до свого тіла й не почала турбуватись про нього

Історія про те, чому не можна соромитись бути собою.

Фото pixabay.com
Фото pixabay.com

Коли моїй доньці було 14, вона взяла гостре лезо і порізала руку від кисті до ліктя. У неї й досі там шрами — акуратні тонкі лінії, на відстані декількох міліметрів одна від одної. Навіщо вона це зробила? Бо ненавиділа своє тіло. Вважала себе товстою. Жахливо товстою і негарною. Важила “аж” 42 кілограми при зрості 160 сантиметрів! Тоді як норма, за даними ВООЗ, — 48...

Сьогодні Дарина важить 39 й із задоволенням викладає власні фото в соцмережах. Але якщо знімок набирає менше сотні лайків за перші 10 хвилин, починає панікувати: “Що не так? Може, я поправилася?” Потовстішати — її найбільший страх. І я розумію, звідки він узявся.

У нашому суспільстві є стереотип, що гарний той, хто не має зайвих кілограмів.

“Уже весна й тепло, тому не забудьте покинути жирних дівчат, яких ви завели, аби грітися взимку”, — таким мемчиком прорекламували сторінку в соцмережах продавці “напоїв для схуднення”. А ось фітнес-центр вирішив привабити клієнтів фотоколажем: повна жінка в замалому купальнику з підписом “Лінь” та струнка у спортивних штанцях — над назвою їхнього залу. “Скоро літо, а ти досі товстий”, — невдало жартують з екранів телевізорів.

Створюється враження, ніби мати надмірну вагу (і не намагатися її скинути) — це найстрашніший гріх нашого часу. І “товсті” не мають права ні на щастя, ні на любов, ні на повагу, ні на гарний одяг свого розміру, ні на особистий простір урешті-решт — у який не втручатимуться постійно “доброзичливці” з непроханими порадами.

У ТРЕНДІ НИНІ — БОДІПОЗИТИВ

“Рот на замок, бігом на стадіон, у концтаборі товстих не було”, — мабуть, це чули всі, хто набирав понад норму. А ще ж є насмішкуваті погляди, зухвалі заяви від продавчинь: “На вас не шиють”, хамовиті рекомендації від офіціантів узяти подвійний десерт... І під ними не напишеш, як під образливим постом у соцмережі: “Агов, люди, ми у ХХІ столітті живемо, де фетшеймінг — образи через надмірну вагу — дикість. За таке у розвинутих країнах можна позбутися роботи, втратити бізнес”.

Справді, в Європі та США тепер на подіуми виходять моделі всіх вагових категорій. Люди “плюс сайз” потрапляють на обкладинки журналів. Відомі дизайнери відмовляються від фотошопу й рекламують одяг на реальних тілах реальних людей — худих і повних, маленьких і високих, юних і літніх, із веснянками, складками, розтяжками, целюлітом.

У тренді нині — бодіпозитив, уміння жити в гармонії з власним тілом, навіть якщо воно не вписується у рамки “90-60-90”.

НЕ СОРОМИТИСЯ БУТИ СОБОЮ

“Зберись, ганчірко”, — говорила собі щоранку моя подруга, в якої було зайвих 40 кг, — і в будь-яку погоду виходила на пробіжку. У спортзалі працювала, як навіжена, мувалась здорового раціону, що їй склала відома дієтологиня, та ніяк не худла. Зате заробила серйозні проблеми з колінними суглобами — через надмірні навантаження. А причиною надлишкової ваги виявилася гормональна хвороба...

Від хірурга пішла до психолога. І місяцями вчилася любити своє тіло таким, яким воно є. Вчилася зважати на його можливості, на його потреби. Не соромитися бути собою. Стала шити красиві сукні на замовлення — аби підкреслити свої принади. Навіть відважилася знятися у рекламі білизни — й отримала тисячі компліментів! Вона далі займається спортом — але без надмірностей і фанатизму, у своє задоволення. Бо задоволення — це дуже важливо.

Коли мені було 29 років, вирішила, що вже стара й негарна. Що всі радощі світу — не для мене. А для мене — турбота про дитину, робота всю добу, випадкові перекуси. Здоровий сон, їжа, спорт, відпочинок — ха-ха, хто б зважав на потреби тіла? Є ж важливіші справи! І тіло мені помстилося за цю нечутливість та зневагу. Хворобами, зайвими кілограмами...

Коли я не змогла нормально зігнутися, щоб зашнурувати черевик, зрозуміла: треба щось робити. Записалася у спортзал і... майже перестала їсти. Два яйця, йогурт, булочка, кава, два яблука — це був мій раціон на день. Спершу організм віддавав зайві кілограми, а потім вага “застигла” і навіть стала зростати. Так тривало декілька років. Мене діймали мігрені, слабкість, апатія. Аж поки я не прислухалася до свого тіла й не почала турбуватися про нього, а не про думку навколишніх. Почала достатньо пити та регулярно їсти. Результат — мінус 10 кілограмів за три місяці, жодного болю голови й достатньо енергії, аби із задоволенням зайнятися фітнесом.

У 41 нарешті наважилася поглянути в дзеркало. І визнати: я собі подобаюсь! Такою, як є. Із цим новим відчуттям вийшла у світ. І виявилося, що там для мене достатньо і радості, і захоплення, і кохання.

Зрештою, всі ми — не ідеальні. Але всі варті любові.

Найважливіше

20.05.2019
:
Актуальне
Чешки Малої Зубівщини між собою спілкуються чеською, але й українську добре знають!

Скільки чехів живе тут? Чи спілкуються вони українською? Як бережуть традиції свого народу? Репортаж.

20.05
Актуальне

Завтра, 21 травня, стартує основна сесія тестування.

20.05
Політика
В Адміністрації Президента на вулиці Банковій працюють близько 600 осіб.

Подробиці із закулісся АП та обговорення ідеї переїзду офісу Президента.

20.05
19.05.2019
Дискусії
Фото УНІАН

Кого можуть зобов'язати декларувати доходи? Як це працює за кордоном? Які ризики втілення ідеї в Україні?

19.05
показати більше