Зайві кілограми та зайві сльози. Мене діймали мігрені та слабкість. Аж поки не прислухалась до свого тіла й не почала турбуватись про нього

Історія про те, чому не можна соромитись бути собою.

Фото pixabay.com
Фото pixabay.com

Коли моїй доньці було 14, вона взяла гостре лезо і порізала руку від кисті до ліктя. У неї й досі там шрами — акуратні тонкі лінії, на відстані декількох міліметрів одна від одної. Навіщо вона це зробила? Бо ненавиділа своє тіло. Вважала себе товстою. Жахливо товстою і негарною. Важила “аж” 42 кілограми при зрості 160 сантиметрів! Тоді як норма, за даними ВООЗ, — 48...

Сьогодні Дарина важить 39 й із задоволенням викладає власні фото в соцмережах. Але якщо знімок набирає менше сотні лайків за перші 10 хвилин, починає панікувати: “Що не так? Може, я поправилася?” Потовстішати — її найбільший страх. І я розумію, звідки він узявся.

У нашому суспільстві є стереотип, що гарний той, хто не має зайвих кілограмів.

“Уже весна й тепло, тому не забудьте покинути жирних дівчат, яких ви завели, аби грітися взимку”, — таким мемчиком прорекламували сторінку в соцмережах продавці “напоїв для схуднення”. А ось фітнес-центр вирішив привабити клієнтів фотоколажем: повна жінка в замалому купальнику з підписом “Лінь” та струнка у спортивних штанцях — над назвою їхнього залу. “Скоро літо, а ти досі товстий”, — невдало жартують з екранів телевізорів.

Створюється враження, ніби мати надмірну вагу (і не намагатися її скинути) — це найстрашніший гріх нашого часу. І “товсті” не мають права ні на щастя, ні на любов, ні на повагу, ні на гарний одяг свого розміру, ні на особистий простір урешті-решт — у який не втручатимуться постійно “доброзичливці” з непроханими порадами.

У ТРЕНДІ НИНІ — БОДІПОЗИТИВ

“Рот на замок, бігом на стадіон, у концтаборі товстих не було”, — мабуть, це чули всі, хто набирав понад норму. А ще ж є насмішкуваті погляди, зухвалі заяви від продавчинь: “На вас не шиють”, хамовиті рекомендації від офіціантів узяти подвійний десерт... І під ними не напишеш, як під образливим постом у соцмережі: “Агов, люди, ми у ХХІ столітті живемо, де фетшеймінг — образи через надмірну вагу — дикість. За таке у розвинутих країнах можна позбутися роботи, втратити бізнес”.

Справді, в Європі та США тепер на подіуми виходять моделі всіх вагових категорій. Люди “плюс сайз” потрапляють на обкладинки журналів. Відомі дизайнери відмовляються від фотошопу й рекламують одяг на реальних тілах реальних людей — худих і повних, маленьких і високих, юних і літніх, із веснянками, складками, розтяжками, целюлітом.

У тренді нині — бодіпозитив, уміння жити в гармонії з власним тілом, навіть якщо воно не вписується у рамки “90-60-90”.

НЕ СОРОМИТИСЯ БУТИ СОБОЮ

“Зберись, ганчірко”, — говорила собі щоранку моя подруга, в якої було зайвих 40 кг, — і в будь-яку погоду виходила на пробіжку. У спортзалі працювала, як навіжена, мувалась здорового раціону, що їй склала відома дієтологиня, та ніяк не худла. Зате заробила серйозні проблеми з колінними суглобами — через надмірні навантаження. А причиною надлишкової ваги виявилася гормональна хвороба...

Від хірурга пішла до психолога. І місяцями вчилася любити своє тіло таким, яким воно є. Вчилася зважати на його можливості, на його потреби. Не соромитися бути собою. Стала шити красиві сукні на замовлення — аби підкреслити свої принади. Навіть відважилася знятися у рекламі білизни — й отримала тисячі компліментів! Вона далі займається спортом — але без надмірностей і фанатизму, у своє задоволення. Бо задоволення — це дуже важливо.

Коли мені було 29 років, вирішила, що вже стара й негарна. Що всі радощі світу — не для мене. А для мене — турбота про дитину, робота всю добу, випадкові перекуси. Здоровий сон, їжа, спорт, відпочинок — ха-ха, хто б зважав на потреби тіла? Є ж важливіші справи! І тіло мені помстилося за цю нечутливість та зневагу. Хворобами, зайвими кілограмами...

Коли я не змогла нормально зігнутися, щоб зашнурувати черевик, зрозуміла: треба щось робити. Записалася у спортзал і... майже перестала їсти. Два яйця, йогурт, булочка, кава, два яблука — це був мій раціон на день. Спершу організм віддавав зайві кілограми, а потім вага “застигла” і навіть стала зростати. Так тривало декілька років. Мене діймали мігрені, слабкість, апатія. Аж поки я не прислухалася до свого тіла й не почала турбуватися про нього, а не про думку навколишніх. Почала достатньо пити та регулярно їсти. Результат — мінус 10 кілограмів за три місяці, жодного болю голови й достатньо енергії, аби із задоволенням зайнятися фітнесом.

У 41 нарешті наважилася поглянути в дзеркало. І визнати: я собі подобаюсь! Такою, як є. Із цим новим відчуттям вийшла у світ. І виявилося, що там для мене достатньо і радості, і захоплення, і кохання.

Зрештою, всі ми — не ідеальні. Але всі варті любові.

Найважливіше

18.03.2019
:
Актуальне
Фото gdb.rferl.org

"Я змушена продавати речі з хати, щоб купити хліба й ліків!" - писала у листі до батьків Леся Українка.

18.03
Актуальне

Шведські науковці довели, що пращурами європейців є вихідці з території сучасної України. Ким вони були та чого навчили шведів?

18.03
показати більше